Євген Весоловський

Євген Весоловський (пол. Eugeniusz Wesołowski; 13 березня 1874, с. Рдзава, Польща — 19 жовтня 1950, Подліп'я, тепер — в межах м. Новий Сонч, Польща) — польський архітектор.

Євген Весоловський
Народився	13 березня 1874(1874-03-13)  Рдзава, Ґміна Тшцяна, Бохенський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Помер	19 жовтня 1950(1950-10-19) (76 років)  Новий Санч, Малопольське воєводство, Республіка Польща[1]
Країна	Польська Народна Республіка  Республіка Польща
Діяльність	архітектор
Знання мов	польська
Медіафайли у Вікісховищі

Костел у с. Косцеліско (Польща).

Інтер'єр костелу в Косцеліску.

Життєпис

Проживав у Закопаному, де був уповноваженим будівничим. Застосовував у проєктуванні концепцію «закопанського стилю» Станіслава Віткевича і «закопанського способу» Едгара Ковача. Навчався у Станіслава Віткевича, проходив практику у Юзефа Каетана Яновського.^[2]

Доробок

• Участь у проєктуванні будівлі львівського Художньо-промислового музею під керівництвом Юзефа Каетана Яновського (перша половина 1890-х)^[2].
• Літній театр у селі Окоцім (Польща) із застосуванням концепції «Способу закопанського» Едгара Ковача. Можливо саме за проєктом Весоловського зведено також ансамбль житлових будинків у такому ж стилі.^[3]
• Пансіонат «Stamary» в Закопаному.
• Проєкт готелю біля озера Морське Око в Татрах. Виконаний 1903 року для конкурсу Товариства Татр. Серед 14 претендентів здобув третю нагороду. Водночас аналогічну третю нагороду отримав Міхал Лужецький.^[4]
• Особняк Юліуша Райсса на вулиці Коновальця, 89 у Львові (1903).^[5]
• Особняк Юліана Опільського на вулиці Здоров'я, 12 у Львові (1912).^[6]
• Дерев'яний костел в селі Косцеліско у Польщі (1910—1916)^[7].