Євпаторійський повіт

Євпаторійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця, входила до: Таврійська губернія, Російська імперія. Охоплював західну частину Кримського півострова.

Євпаторійський повіт
Герб повіту
Губернія	Таврійська губернія
Центр	Євпаторія
Створений	1784
Скасований	1921
Площа	495 409 (5412.3 км²) (1897)
Населення	63 211 осіб (1897)
Густота	11.7 осіб / км²
Наступники	Кримська АРСР

Підпорядкування

• Утворений у 1784 році у складі Таврійської області за указом імператриці Катерини ІІ від 2 (13 лютого) 1784 року.
• З 1796 року — у складі Новоросійської губернії згідно з указом Павла І від 12 грудня 1796 року.
• З 1802 року — у складі відновленої Таврійської губернії.

18 жовтня 1921 року повіт ліквідовано відповідно до нового територіального розмежування з утворенням Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки у складі РРФСР.

Склад

Станом на 1886 рік налічував 19 сільських громад, 21 поселення у 5 волостях. Населення — 3869 осіб (2023 чоловічої статі та 1846 — жіночої), 572 дворових господарства^[1].

Земля повіту

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	16885	4263
Приватної власності	402048	40661
Казенної власності	14121	2090
Іншої власності	62352	4683
Загалом	495409	51697

1897 року мешкало 63211 осіб, з них у Євпаторії — 17 913.

Волості

• Абузларська
• Біюк-Асська
• Курман-Аджинська
• Сакська
• Чотайська
• та повітове місто Євпаторія зі слободою Багай, заміським хутором та бараком, млином за містом, приміськими дачами. У цих поселенням загалом мешкало 800 осіб.