Європейська хартія регіонального / просторового планування

Європейська хартія регіонального / просторового планування, або Торремоліноська Хартія (англ. European regional/spatial planning Charter) — акт європейського загального законодавства щодо регіонів, який був прийнятий 20 травня 1983 року в Торремоліносі (Іспанія) в ході проведення VI Європейської конференції міністрів Ради Європи, відповідальних за регіональне та просторове планування (англ. The European Conference of Ministers responsible for regional/spatial planning)^[1].

Ця хартія лягла в основу розробки «Базових принципів стійкого просторового розвитку європейського континенту»^[2].

Характеристика

Просторове планування визначається як географічне відображення економічної, соціальної, культурної та екологічної політики суспільства^[3], як наукова дисципліна, адміністративна техніка та політика розвитку, як міждисциплінарний і всебічний підхід, спрямований на збалансований регіональний розвиток і фізичну організацію простору відповідно до загальної стратегії.

За хартією у центрі регіонального / просторового планування стоїть «людина та її добробут».

Мета регіонального / просторового планування «полягає в забезпеченні кожного індивідуума навколишнім середовищем та якістю життя, що сприяє розвитку його індивідуальності».

Основними характеристиками такого планування є: демократичність, всебічність, функціональність, довгострокова орієнтованість.

Фундаментальні цілі регіонального / просторового планування:

• збалансований соціально-економічний розвиток регіонів;
• поліпшення якості життя населення;
• відповідальне управління природними ресурсами та захист навколишнього середовища;
• раціональне використання землі.

Спеціальні цілі Хартії стосуються наступних областей:

• сільські райони;
• міські області;
• області кордонів;
• гірські райони;
• області із структурними слабкостями;
• області спаду;
• прибережні області та острови.