Європейський комітет з електротехнічної стандартизації

Європейський комітет з електротехнічної стандартизації, CENELEC (фр. Comité Européen de Normalisation Électrotechnique; англ. European Committee for Electrotechnical Standardization) відповідає за європейську стандартизацію в галузі електротехніки . Разом з ETSI (телекомунікації) та CEN (інші технічні сфери) він утворює європейську систему технічної стандартизації. Стандарти, узгоджені цими агенціями, регулярно приймаються у багатьох країнах за межами Європи, які слідують європейським технічним стандартам. Хоча CENELEC тісно співпрацює з Європейським Союзом, він не є інститутом ЄС. Тим не менш, його стандарти є «EN» стандартами ЄС (та ЄЕП), завдяки Регламенту ЄС 1025/2012.

   Члени

CENELEC був заснований в 1973 році. До цього за електротехнічну стандартизацію відповідали дві організації: CENELCOM та CENEL.

CENELEC — некомерційна організація, що зареєстрована і діє згідно з бельгійським законодавством. Базується в Брюсселі. Членами є національні органи з електротехнічної стандартизації більшості європейських країн.

Відносини з країнами

Члени

Поточні члени CENELEC: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Північна Македонія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Іспанія, Словаччина, Словенія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та Велика Британія.^[1]

Афілійовані члени

Албанія, Білорусь, Боснія / Герцеговина, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Лівія, Молдова, Чорногорія, Марокко, Туніс та Україна наразі є «афілійованими членами»^[2] з метою стати повноправними членами.

Інше

CENELEC має угоди про співпрацю з: Канадою, Китаєм, Японією. Південною Кореєб, Росією та неофіційну угода зі США.^[3]

Історія

Після Дрезденської угоди (1996) CENELEC координує стандартні заходи з розвитку з МЕК. Старіші стандарти IEC були перетворені в 1997 році шляхом додавання 60000, наприклад, IEC 27 став IEC 60027, і ті ж стандарти публікуються також у серії EN 60000, що свідчить про прийняття CENELEC як європейського стандарту; наприклад, IEC 60034 також доступний як EN 60034. Регіональні європейські стандарти, видані CENELEC і які не прийняті стандартами IEC, пронумеровані у серії EN 50000.

Станом на 2017 рік понад 90 % стандартів, прийнятих CENELEC, використовували процес Дрезденської угоди.^[4] Альтернативний процес, в якому Національний комітет-член пропонує стандарт, називається процесом (або процедурою) Віламури .

Дрезденська угода була оновлена Франкфуртською угодою у жовтні 2016,^[5] а рішення детально описані в Керівництві CENELEC 13 (2016). Після публікації цього посібника стандарти IEC, прийняті CENELEC, позначені як «EN IEC 6xxxx».

Голосування

Станом на 2001 була встановлена зважена система голосування, де країни-члени мали наступну кількість голосів:

• Франція, Німеччина, Італія та Велика Британія: 10 голосів (кожен)
• Іспанія: 8 голосів
• Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія та Швейцарія: 5 голосів
• Австрія та Швеція: 4 голоси
• Данія, Фінляндія, Ірландія та Норвегія: 3 голоси
• Люксембург: 2 голоси
• Ісландія: 1 голос

Щоб пропозиція була прийнята, 71 % членів повинні висловитись (згідно з зваженою системою вище), або 71 % членів ЄЕП мають бути за (крім Швейцарії).^[6]

Станом на 2017 рік ця система була оновлена таким чином:

• Франція, Німеччина, Італія, Велика Британія, (не ЄС) Туреччина: 29 голосів (кожен)
• Польща та Іспанія: 27 голосів
• Румунія: 14 голосів
• Нідерланди: 13 голосів
• Бельгія, Чехія, Греція, Угорщина та Португалія: 12 голосів
• Австрія, Болгарія, Швеція та (поза ЄС) Швейцарія: 10 голосів
• Хорватія, Данія, Фінляндія, Ірландія, Литва, Словаччина та (поза ЄС) Норвегія: 7 голосів
• Кіпр, Естонія, Латвія, Люксембург, Словенія та (поза ЄС) Північна Македонія: 4 голоси
• Мальта та Ісландія, що не входять до ЄС: 3 голоси

Середньозважений рівень голосування підтримувався на рівні 71 %, тобто якщо 17 країн з найбільшою вагою проголосують за стандарт, він пройде (це також означає, що перші 50 % [за вагою] країн, які голосують за) Якщо пропозиція не проходить таким способом, то проводиться повторне голосування з урахуванням лише членів ЄС, при цьому поріг знову становить 71 %. Однак, на відміну від країн-членів ЄС, від країн, що не належать до CENELEC, які не є членами ЄС, не потрібно переводити стандарти EN у національні стандарти (хоча вони зазвичай роблять це).^[4]

Див. також

• Європейський комітет зі стандартизації (CEN)
• Європейський інститут стандартів телекомунікацій (ETSI)
• Європейське бюро з питань ремесла, торгівлі та малих та середніх підприємств зі стандартизації (NORMAPME)
• Електрична сертифікація європейських норм (ENEC)