Єлісаветинська

Єлизаветовська^[1], Єлісаветинська, Єлісаветівська (рос. Елизаветовская) — станиця у гирлі Дону у Єлісаветинському сільському поселенні Азовського району Ростовської області.

станиця Єлісаветинська
Єлісаветівська
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Ростовська область
Муніципальний район	Азовський район
Поселення	Єлісаветинське сільське поселення
Код ЗКАТУ	60 201 810 011
Код ЗКТМО	60 601 410 116
Основні дані
Час заснування	1753
Попередні назви:	Щуча (до 1807 року)
Населення	102 особи
Поштовий індекс	346767 і 346741
Телефонний код	+7 86342
Географічні координати:	47°08′11″ пн. ш. 39°28′20″ сх. д.
Мапа
Єлісаветинська
Єлісаветинська у Вікісховищі

Єлисаветинська розташована на острові у 4 км східніше від міста Азов на правому березі річки Дон нижче Ростова й Гнилівської. У центрі станиці площа Майдан.

У станиці лікарня, бібліотека, середня школа й пошта.

У Єлісаветинській станиці проводиться щорічний Донський фольклорний фестиваль та Свято донської кухні.

Історія

Скіфське поселення

У кінці VI — початку V сторіччя до Р. Х. тут виник зимівник скіфів, що був заселений більшої частки V сторіччя до Р. Х. К 400 року під впливом грецько-варварської цивілізації поселення стає напівосілим й перетворюється на Єлисаветинське городище. У 350—300 роках до Р. Х. Єлісаветинське городище стає найбільшим у Північно-Східному Надозів'ї містом: адміністративним, торговим, ремесницьким центром, де, ймовірно, перебувало скіфське панство. У місті був грецький міський квартал на суцільному скіфському тлі міста. Територія міста — 44 га, коли площа Танаїса — 20 га. Городище було подвійно обгороджено ровами з насипами по боках. Навколо міста були розташовані курганні могили з найвідомішим «П'ять братів». Функціонування городища припинилося приблизно у 300 році до Р. Х. за міжусобиць у Боспорській державі.

Грецька колонія Наваріс

У 290-ті роки до Р. Х. у Єлісаветинському городищі влаштовується колонія-емпорія боспорськими греками, ймовірно, з назвою Наваріс (грецьке Ναύαρις). Місто Наваріс загинув не пізніше 260-их років до Р. Х. за просуванням сарматів у Скіфію.

Козацька станиця

Станиця заснована 1753 року добровільним переселенням козаків з низових донських станиць. Після 1778 року у станицю переселилися козаки розформованого Азовського полку.

1793 року сюди була перевезена дерев'яна церква з Аксайського стану.

До 1807 року станиця називалася Щуча за ряснотою щук.

1824 року зведений кам'яний храм Покрова Пресвятої Богородиці.

На 1859 рік у Єлисаветівській станиці налічувалося 308 дворових садиб; 1344 осіб (586 чоловіків та 758 жінок); православна церква; парохіяльне училище; 2 ярмарки, базар; 85 рибальських ватаг^[2].

Розкопки Єлісаветинського городища проводилися з 1871 року, у тому числі Олександром Міллером.

На 1873 рік у Єлисаветівській станиці налічувалося 488 дворових садиб, 12 кибиток й 52 бездворових садиб; 3504 осіб (1867 чоловіків й 1637 жінок); всього у Єлісаветівському юрті було 1589 дворових садиб, 20 кибиток й 29 бездворових садиб; мешкало 11303 особи (6104 чоловіків й 5199 жінок)^[3].

На 1915 рік у станиці мешкало до 10 тисяч осіб, а у юрти — біля 20 тисяч.

1938 року Покровський храм був зруйнований більшовиками.

2015 року зведений міст через Козацький Єрик.

Пам'ятки

• Отаманська управа Єлісаветинського козацького юрту;
• Садиба отамана Буланова;
• Чоловіча церковно-парохіяльна школа;
• Жіноча дворічна церковно-парохіяльна школа;
• Будинок торгового козака Бухаріна;
• Будинок козака Маноцького.