Ємельянов Степан Федорович

Степан Федорович Ємельянов (нар. 1902(1902), село Ташліяр Ірехтинської волості Мензелінського повіту Уфимської губернії, тепер Татарстан, Російська Федерація — 1988, місто Баку, тепер Азербайджан) — радянський діяч органів держбезпеки, нарком (міністр) внутрішніх справ і державної безпеки Азербайджанської РСР, генерал-майор (1945). Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (1940—1954).

Ємельянов Степан Федорович
Народився	13 грудня 1902(1902-12-13)  село Ташліяр Ірехтинської волості Мензелінського повіту Уфимської губернії, тепер Татарстан, Російська Федерація
Помер	1988  Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Поховання	Баку
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Азербайджанська державна нафтова академія
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d], Minister of Internal Affairs of the Azerbaijan SSRd, Minister of State Security of the Azerbaijan SSRd, People's Commissar of State Security of the Azerbaijan SSRd, People's Commissar of State Security of the Azerbaijan SSRd і Q118945390?
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ємельянов.

Життєпис

Народився в родині селянина-бідняка. У 1915 році закінчив сільську школу в Ташліярі Мензелінського повіту. З травня 1915 по вересень 1919 року працював у господарстві батька в селі Ташліярі. З вересня 1919 по липень 1923 року вчився в профтехшколі міста Мамадиш.

У липні 1923 — травні 1924 року — слюсар в радгоспі «Красная горка» міста Мамадиш.

З травня 1924 по жовтень 1925 року служив збройовим майстром 65-го стрілецького полку 22-ї Краснодарської дивізії РСЧА.

У листопаді 1925 — жовтні 1928 року — токар, потім голова заводського комітету кислотно-карбідного заводу тресту «Азнафта» в місті Баку.

Член ВКП(б) з травня 1927 року.

У жовтні 1928 — вересні 1931 року — народний суддя трудового і об'єднаного Бакинського суду. Одночасно з 1929 по вересень 1931 вчився на робітничому факультеті при Азербайджанському нафтовому індустріальному інституті.

У вересні 1931 — березні 1933 року — студент Азербайджанського нафтового індустріального інституту імені Азізбекова.

У березні 1933 — травні 1934 року — технік управління автобусного сполучення тресту Бакинської міської електричної залізниці. У травні 1934 — вересні 1935 року — інженер-механік Бакинської міської залізниці.

У вересні 1935 — липні 1936 року — студент Азербайджанського нафтового індустріального інституту імені Азізбекова.

У липні 1936 — серпні 1937 року — начальник виробничо-технічного відділу «Бакміськтрамваю». У серпні 1937 — травні 1938 року — начальник служби рухомого складу «Бакміськтрамваю».

У травні 1938 — січні 1939 року — 1-й секретар Дзержинського районного комітету КП(б) Азербайджану міста Баку.

З січня 1939 року — в органах державної безпеки СРСР.

11 лютого 1939 — 26 лютого 1941 року — народний комісар внутрішніх справ Азербайджанської РСР. 26 лютого — 31 липня 1941 року — народний комісар державної безпеки Азербайджанської РСР.

31 липня 1941 — 7 травня 1943 року — 1-й заступник народного комісара внутрішніх справ Азербайджанської РСР. Одночасно у грудні 1942 — 7 травня 1943 року — начальник 4-го відділу НКВС Азербайджанської РСР.

7 травня 1943 — 16 березня 1953 року — народний комісар (міністр) державної безпеки Азербайджанської РСР.

16 березня — 29 липня 1953 року — міністр внутрішніх справ Азербайджанської РСР.

1 січня 1954 року звільнений з МВС в запас «через факти дискредитації». 1 квітня 1954 року заарештований, засуджений ВКВС СРСР 26 квітня 1956 року за статтями 63-2, 73, 70 КК Азербайджанської РСР на 25 років позбавлення волі. До 10 червня 1970 року перебував в ув'язненні. Звільнений з табору в Мордовській АРСР на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР про помилування від 27 травня 1970 року. Не реабілітований.

Після звільнення з ув'язнення проживав у місті Баку.

Звання

• старший майор державної безпеки (25.02.1939)
• комісар державної безпеки (14.02.1943)
• генерал-майор (9.07.1945)

Нагороди

• орден Леніна (25.02.1946)
• два ордени Червоного Прапора (20.09.1943; 24.08.1949)
• орден Червоної Зірки (26.04.1940)
• медаль «За бойові заслуги»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• знак «Заслужений працівник НКВС» (24.04.1943)

Позбавлений усіх нагород відповідно до вироку суду.

Джерела

• Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник. — М.: Звенья, 1999. (рос.)