Єпископ

Єпи́скоп або бі́скуп (грец. ἐπίσκοπος — «наглядач», «спостерігач») — найвищий керівник церковного життя кожної єпархії у більшості християнських церков.

Православний єпископ (Димитрій Ростовський)

Назва

Назва походить з апостольських часів і означає «наглядач» або «той, хто дивиться згори»^[1]. Грецьке слово ἐπίσκοπος (епіскопос) складається з префікса ἐπί (епі) — «над», «понад», і кореня σκοπός (скопос) — «той, хто дивиться». Апостоли ставили єпископів як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається незалежною ні від кого і обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів.

Історія

Католицький єпископ

Геральдична форма для гербу католицького єпископа

Посада єпископа бере свій початок з перших десятиліть християнства. У Новому Заповіті термін епіскопос використовується для позначення керівників місцевих громад^[2]. У перших християнських громадах єпископи відповідали за духовне керівництво та навчання вірян.

З часом єпископи стали вважатися наступниками апостолів, і концепція апостольського спадкоємства стала центральною для багатьох церков^[3].

У ранньому християнстві єпископи були керівниками місцевих церковних громад і відповідали за проведення таїнств, зокрема хрещення та Євхаристії. Вони також рукопокладали священиків і дияконів, забезпечуючи таким чином безперервність церковного життя.

З часом деякі єпископи почали приймати, залежно від адміністративної ваги їхніх єпархій, титули митрополита, архієпископа, патріарха, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їхніх адміністративних функцій, уважаються рівними в благодаті.

Єпископи мають право рукопокладати священиків і дияконів, призначати настоятелів та інших духовників і звільняти їх з посади. Вони мають право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за порушення канонів або моральні провини. Єпископам належить виключне право освячувати миро та антимінси.

Як зовнішню ознаку, єпископи, крім хреста і жезла, носять панагію на грудях, саккос, омофор і митру. Судити єпископа може тільки собор єпископів.

Кандидат на єпископський сан обирається виключно серед пресвітерів. Такий кандидат на нового єпископа висвячується двома-трьома кліриками в сані єпископа^[4].

Єпископи в різних християнських традиціях

Православна церква

У Православній церкві єпископ вважається повноцінним носієм священства та спадкоємцем апостольської традиції. Він має право здійснювати всі таїнства, включаючи хіротонію нових єпископів, священиків і дияконів. Єпископи обираються Священним Синодом або Помісним собором.

Католицька церква

У Католицькій церкві єпископ є наступником апостолів і носієм апостольського спадкоємства. Католицькі єпископи призначаються Папою Римським. Вони відповідальні за керівництво єпархією, рукопокладення священиків та дияконів, а також за підтримку церковної дисципліни^[5].

Англіканська церква

В Англіканській церкві єпископи відіграють ключову роль у церковному управлінні та богослужінні. Вони рукопокладають священиків і дияконів та забезпечують єдність церкви.

Лютеранська церква

У деяких лютеранських церквах збережено єпископат, але його роль може відрізнятися залежно від конкретної деномінації.

В Україні

Андрей Шептицький — митрополит та єпископ Української греко-католицької церкви

В Україні посада єпископа має давню історію, пов'язану з поширенням християнства на українських землях.

У період Київської Русі перші єпископи з'явилися після Хрещення Русі у 988 році. Вони були підпорядковані Київському митрополиту, який, у свою чергу, був під юрисдикцією Константинопольського патріархату^[6].

У XVII столітті на допомогу греко-католицьким правлячим єпископам прийшли вікарні єпископи, або вікарії. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII століття, а з кінцем XIX століття їх число значно зросло: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська — трьох. З 1917 року на Наддніпрянщині було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних.

У сучасній Православній церкві України (ПЦУ) та Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ) єпископи продовжують відігравати ключову роль у церковному житті, очолюючи єпархії та здійснюючи духовне керівництво.

У Польщі

На теренах Речі Посполитої, а пізніше — у сучасній Польщі, вживана назва католицького єпископа «біскуп»^[7][8].

Єпископи мали значний вплив не тільки в церковному, але й у політичному житті країни. Вони були членами Сейму та займали високі посади в державній адміністрації.

Див. також

• Правлячий єпископ (єпархіальний архієрей, правлячий архієрей)
• Вікарій (вікарний архієрей)
• Папа Римський
• Призначення католицьких єпископів
• Патріарх
• Митрополит
• Кардинал
• Архієпископ
• Титулярний єпископ
• Архімандрит
• Екзарх
• Архієрей
• Ієрарх
• Ординарій