Єременко Валентин Никифорович

Валентин Никифорович Єременко (30 липня (12 серпня) 1911, с. Кремінна, тепер місто Луганської області — 31 жовтня 1992) — український радянський фізико-хімік і матеріалознавець, доктор хімічних наук — (з 1961), академік АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1974).^[1]

Валентин Никифорович Єременко
Народився	12 серпня 1911(1911-08-12) Кремінна
Помер	31 жовтня 1992(1992-10-31) (81 рік) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	хімік
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка ХНУ ім. В. Н. Каразіна УкрДУЗТ Інститут чорної металургії НАН України
Науковий ступінь	академік НАН України
Членство	НАНУ
Нагороди	Премія НАН України імені І. М. Францевича

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єременко.

Життєпис

Закінчив (1936) Харківський університет, викладав у вишах Харкова. В 1940—1952 роках працював у НДІ чорної металургії. З 1952 року — в Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР; одночасно (з 1944) викладає в Київському університеті.

Основні праці — з фізичної хімії дисперсних систем і поверхневих явищ, хімічної термодинаміки та гетерогенних рівноваг; зокрема, провів дослідження титану та його сплавів, розробив теорію змочування рідкими металами поверхні твердих тіл, побудував діаграми стану багатьох подвійних і потрійних металевих систем.

Помер у Києві 31 жовтня 1992 року, похований на Байковому цвинтарі.

Родина

Батько хіміка Бориса Єременка (нар. 1938) та фізика Віктора Єременка (1932—2017).^[1]

Нагороди

Нагороджений 2 орденами Трудового Червоного Прапора. Премія ім. Є. О. Патона АН УРСР. 1973.

Тричі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1975, 1985, 1991).^[2]