Єрмак Олександр Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрмак.

Олександр Петрович Єрмак (5 лютого 1944 — 24 січня 2021, Полтава) — український історик, краєзнавець, педагог, кандидат історичних наук, професор.

Олександр Єрмак
Народився	5 лютого 1944(1944-02-05) Ковалівка Полтавський район, Полтавська область, УРСР, СРСР
Помер	24 січня 2021(2021-01-24) (76 років) Полтава, Полтавська область, Україна
Країна	СРСР,  Україна
Національність	українець
Alma mater	Полтавський педагогічний інститут
Галузь	історія
Заклад	Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Науковий керівник	Черевань Антон Самійлович
Нагороди

Життєпис

Після закінчення у 1962 році середньої школи села Ковалівка Полтавського району працював робітником на підприємствах Полтави. У 1965 році вступив на історичний факультет Полтавського педагогічного інституту, який закінчив з відзнакою 1969 року. Навчався під керівництвом професора Антона Самійловича Череваня. Ще під час навчання почав проводити наукову роботу, брав участь у наукових конференціях. 1966 року посів І місце на конкурсі студентських наукових робіт.

Від 1969 року почав працювати на посаді асистента кафедри історії СРСР Полтавського педагогічного інституту, паралельно вступивши на заочне відділення аспірантури Київського політехнічного інституту. У 1975 року в Дніпропетровську захистив кандидатську дисертацію на тему «Здійснення політики обмеження і витіснення капіталістичних елементів міста і села в Україні в 1927—1929 роках». З 1976 до 1990 року працював на посаді доцента кафедри історії СРСР і УРСР. Розробив навчальні курси історичного краєзнавства, архівознавства та музеєзнавства, спецкурси «Українська національна історіографія ХХ століття», «Видатні вітчизняні історики XVIII — початку XX століття».

У 1990 році був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри історії УРСР, яка через рік була реорганізована в кафедру спеціальних історичних дисциплін і географії. У 2000—2013 роках — доцент, у 2013—2015 роках — професор кафедри історії України. Вийшов на пенсію у квітні 2015 року.

Наукова, педагогічна та громадська діяльність

Понад два десятиріччя був заступником декана історичного факультету з науки, постійно брав участь в організації студентських наукових конференцій та виданні збірників наукових матеріалів, у 1998 році став одним із засновників фахового наукового збірника «Історична пам'ять».

Член Української асоціації дослідників Голодоморів в Україні, член Національної спілки краєзнавців України (НСКУ), член правління обласної організації НСКУ, член Слов'янського клубу міста Полтави.

Автор понад 500 публікацій. Серед них авторські й колективні монографії, підручники й посібники, наукові й публіцистичні статті.

Відзнаки та нагороди

Нагороджений Почесними грамотами Міністерства освіти УРСР, Міністерства освіти і науки України, Полтавської обласної державної адміністрації, відомчою відзнакою знаком «Відмінник освіти України». У 2007 р. присвоєно Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Лауреат багатьох премій — обласної премії імені Панаса Мирного (2008), імені Самійла Величка (2010), імені Леоніда Бразова (2011), Лубенської міської премії імені Володимира Малика (2012).

Джерела

• Пам'яті О. П. Єрмака. Факультет історії та географії Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.