Єрмолаєв Леонід Олексійович

Єрмола́єв Леоні́д Олексі́йович (28 липня 1899 Бахмач — † 7 вересня 1970 Баффало) — український військовий діяч, хорунжий Армії УНР, мемуарист.

Єрмолаєв Леонід
Народження	28 липня 1899(1899-07-28)  Бахмач, Бахмацька волость (Конотопський повіт), Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	7 вересня 1970(1970-09-07) (71 рік)  Баффало, Нью-Йорк, США
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	хорунжий
Війни / битви	Українсько-радянська війна
Відносини	Сілецька Лідія
По відставці	Бабинський цукровий завод, табельовий, скарбник
Діти	Лідія Антонишин

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрмолаєв.

Біографія

Єрмолаєв Леонід Олексійович народився в місті Бахмач, що на Чернігівщині. У 1916 році пішов добровольцем на фронт Першої світової війни. Згодом учасник Української революції 1917—1921 років. З червня 1918 року служив однорічником у 4-й Північній бригаді Корпусу кордонної охорони Української Держави. З червня 1919 року перебував на навчанні в Житомирській юнацькій школі. З січня 1920 року в 3-й Залізній дивізії. Згодом повернувся до Спільної юнацької школи. З 1923 року працював і проживав на Бабинському цукрозаводі в селі Бабин, Рівненського повіту, Волинського воєводства, разом з іншими інтернованими вояками Армії УНР, що там осіли. У 1926 році одружився з мешканкою сусіднього села Гориньград Лідією В'ячеславівною Сілецькою. Обряд вінчання проводив знаний капелан Армії УНР Павло Пащевський у церкві Івана Богослова в Бабині, у свідках інші вояки Армії УНР, зокрема хорунжі: Іван Старченко, Степан Паламарчук, Микола Вільчек і Тиміш Добровський. У 1927 році в селі Гориньград народилася донька Лідія. На 1928 рік Леонід Єрмолаєв обіймав на Бабинському цукрозаводі посаду табельового, а в 1930 році одну найвищих посад — скарбник.

У 1944 році виїхав до Варшави, а звідти до ФРН. У 1950 році еміґрував до США, мешкав у місті Чикаго, штат Іллінойс. Автор «Споминів» які видав 1973 року в Нью-Йорку.

Джерела та посилання

• Єрмолаєв Л. О. «Спомини». Нью-Йорк 1973. Вид. «Тризуб».
• Військово-науковий вісник. Організовані трудові осередки інтернованих Армії УНР у Волинському Воєводстві. Р. П. Давидюк. 11.06.2018. Ст. 105. [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга 2. Київ «Темпора» 2011. 422 ст. Ст. 221, 239, 243, 244, 285, 300, 338. — ISBN 978-617-569-041-3
• Героїка. Імена самостійної України [Архівовано 18 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Часопис «Informator Polskiego Przemysłu Cukrowniczego». Warszawa. 1938 [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.]