Єрмілов Віктор Васильович

Віктор Васильович Єрмілов (24 листопада 1909(19091124), село Азякуль, тепер Республіка Татарстан, Російська Федерація — 20 вересня 1982, місто Москва) — радянський діяч, новатор виробництва, слюсар Московського верстатобудівного заводу «Красный пролетарий» імені Єфремова Міністерства верстатобудівної і інструментальної промисловості СРСР. Член ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—8-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (15.03.1957).

Єрмілов Віктор Васильович
рос. Виктор Васильевич Ермилов
Народився	24 листопада 1909(1909-11-24)  Äcäküld, Мензелінський повітd, Уфимська губернія, Російська імперія
Помер	20 вересня 1982(1982-09-20) (72 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	слюсар, політик, робітник
Галузь	Токарна обробка[1], промисловість[1] і комунізм[1]
Знання мов	російська[1]
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрмілов.

Життєпис

Народився в родині наймита. У 1924 році закінчив школу першого ступеня в місті Єлабузі Татарської АРСР, після чого навчався в профшколі.

У 1929—1930 роках працював слюсарем на перфораторному заводі в місті Нев'янськ Уральської області, потім переїхав до Москви і на біржі праці отримав скерування на Московський верстатобудівний завод.

У 1930—1982 роках — слюсар Московського верстатобудівного заводу «Красный пролетарий» (з 1951 року — імені Єфремова). Пропрацював на підприємстві 52 роки. Освоїв серійне виробництво різних типів верстатів: токарних, прецизійних, токарно-гвинторізних, спеціальних, вертикальних багатошпіндельних напівавтоматичних та інших.

Член ВКП(б) з 1946 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 березня 1957 року за видатні виробничі досягнення і внесений великий вклад у виконання завдань із освоєння та впровадження на заводі нової техніки Єрмілову Віктору Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Обирався членом Комітету з Ленінських премій в області літератури і мистецтва. У 1975 році написав автобіографічну книгу «Щастя важких доріг».

Помер 20 вересня 1982 року після важкої і тривалої хвороби. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (15.03.1957)
• два ордени Леніна (11.10.1943; 15.03.1957)
• орден Жовтневої Революції (23.11.1979)
• орден Трудового Червоного Прапора (28.11.1969)
• медалі