Єрьоменко Олексій Борисович

Олексій Борисович Єрьоменко (рос. Алексей Борисович Ерёменко, фін. Alexei Eremenko, нар. 17 січня 1964, Новочеркаськ) — радянський, російський та фінський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Після завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року очолює тренерський штаб команди «СІК».

Олексій Єрьоменко
Олексій Єрьоменко
Особисті дані
Народження	17 січня 1964(1964-01-17) (61 рік)
	Новочеркаськ, СРСР
Зріст	179 см
Вага	76 кг
Громадянство	СРСР  Росія  Фінляндія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981 «Ростсільмаш» 5 (1) 1981–1985 СКА (Ростов-на-Дону) 54 (0) 1986–1987 «Спартак» (Москва) 26 (5) 1987 «Ростсільмаш» 21 (1) 1988 «Торпедо» (Москва) 9 (1) 1988–1990 «Динамо» (Москва) 36 (3) 1990–1994 «Яро» 111 (21) 1990 →  ОЛС ? (?) 1994–1995 «Атінаїкос» 16 (0) 1995–1997 «Яро» 76 (17) 1998 «Тромсе» 26 (0) 1999–2003 «ГІК» 123 (20) 2003–2005 «Яро» 50 (7) 2006–2009 ЯБК ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1983 СРСР U-20  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2006–2009 ЯБК 2009–2016 «Яро» 2016–2017 «Шахтар» (Караганда) 2017 «Пюнік» 2018– «СІК»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрьоменко.

Грав у центрі поля, зробив велику кар'єру у чемпіонаті Фінляндії, його вважають одним із найкращих гравців турніру усіх часів^[1]. Він був обраний як легенда Вейккаусліги серед перших у 2007 році^[2].

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1981 року виступами за команду «Ростсільмаш», в якій зіграв у 5 матчах другої ліги СРСР і по ходу того ж сезону перебрався в інший клуб цього міста СКА (Ростов-на-Дону), що грав у Вищій лізі. Свій перший матч за СКА зіграв проти бакинського «Нефтчі» в 17 років^[3], відразу після школи і загалом провів за клуб п'ять років. 1985 року в матчі проти донецького «Шахтаря» захисник «гірників» Сергій Журавльов зламав Єрьоменку обидві гомілкові кістки, ззаду стрибнувши в опорну ногу. Через це Олексій провів чотири з половиною місяці в апараті Ілізарова, Журавльов же обійшовся лише жовтою карткою^[3].

На початку наступного року опинився у столичному «Спартаку» (Москва), де провів два неповних сезони. У перший рік починав у дублі і в перших трьох матчах забив п'ять м'ячів, завдяки чому перед черговою грою чемпіонату з «Торпедо» Єрьоменко отримав шанс вийти на поле замість хворого Федіра Черенкова^[3]. «Червоно-білі» виграли 4:0, а Єрьоменко забив два голи у ворота Валерія Саричева. У наступному матчі в Одесі команда обіграла «Чорноморець» 1:0, а Олексій став автором переможного м'яча. У тому сезоні «Спартак» посів третє місце в чемпіонаті, а в наступному році «червоно-білі» стали «золотими»^[4], хоча медаль Єрьоменко так і не отримав, оскільки не награв на неї потрібну кількість матчів^[3], а кінець сезону взагалі провів у другому дивізіоні за «Ростсільмаш».

1988 року став гравцем столичного «Торпедо» (Москва), де грав ще менше, ніж у складі «червоно-білих». З «автозаводцями» дійшов до фіналу Кубка країни, в якому вони поступилися харківському «Металісту». Єрьоменко у тій грі заробив пенальті у свої ворота, через що головний тренер команди Валентин Іванов після гри звинуватив гравця в здачі гри^[3]. У результаті півзахисник змушений був покинути клуб і опинився в «Динамо» (Москва), де провів наступні півтора року.

У лютому 1990 року Олексій з московським «Динамо» поїхали на передсезонний збір в Іспанію, де готувався разом з командою до чемпіонату країни. Під час збору тренер «біло-блакитних» Анатолій Бишовець запропонував спробувати сили в іспанській першості^[3]. Єрьоменко погодився, але угоду з жодним клубом підписати не вдавалось, натомість коли вже почався сезон, Олексій здебільшого сидів на лавці запасних та бігав за дубль. Раптом Єрьоменка викликав президент «Динамо» Геннадій Євтушенко і повідомив, що на футболіста прийшов запит із Фінляндії, а на наступний день гравець дізнався від Бишовця про інтерес із боку ізраїльського клубу^[3]. У підсумку Олексій вибрав Фінляндію і влітку 1990 року разом з родиною переїхав до цієї країни, уклавши угоду з місцевим клубом вищої ліги «Яро», але до кінця року мав грати в оренді в команді другого дивізіону ОЛС^[1][5].

З сезону 1991 року став стабільно виступати за «Яро», з яким він став фіналістом Кубка Фінляндії 1992 року. Єрьоменко залишався у клубі до 1994 року. Тоді він вирішив перейти у грецький «Атінаїкос», але у клубі не закріпився і повернувся в «Яро», де Олексій залишився до 1998 року. У цьому році він покинув Фінляндію вдруге і підписав контракт з норвезьким «Тромсе». Ця пригода також виявилася короткочасною і у 1999 році Єрьоменко знову повернувся до Фінляндії, але цього разу він приєднався до місцевого гранду, клубу ГІК. З цим клубом він виграв двічі чемпіонат (2002, 2003), і двічі національний кубок (2000, 2003)^[6], а у останніх двох сезонах грав у команді разом із своїм старшим сином Олексієм.

У 2003 році 39-річний футболіст у третій раз повернувся до «Яро» і залишився в клубі до 2005 року. У цій команді Олексій виступав разом із своїм середнім сином Романом, встановивши 2004 року рекорд в матчі фінської першості — Єрьоменки забили по м'ячу і переграли на виїзді «Лахті» з легендарним фінським футболістом Ярі Літманеном у складі^[3].

Завершував Олексій ігрову кар'єру у клубі ЯБК з третього за рівнем дивізіону країни, де працював граючим тренером протягом 2006—2009 років. Загалом за кар'єру у Фінляндії Єременко Зіграв 360 матчів у чемпіонаті, забивши 64 голи^[7].

Виступи за збірну

З юнацькою збірною СРСР до 18 років став бронзовим призером юнацького чемпіонату Європи 1982 року у Фінляндії^[5], який дозволив молодіжній збірній СРСР поїхати на молодіжний чемпіонат світу 1983 року у Мексиці, куди Єрьоменко теж поїхав.

Кар'єра тренера

Після роботи граючим тренером у клубі ЯБК^[8], у серпні 2009 року Єрьоменко підписав трирічну угоду з «Яро», яка повинна була набути чинності на початку 2010 року^[8]. Проте з уходом Міки Лаурікайнена^[en] Олексій очолив клуб у серпні 2009 року^[9]. У першому повному сезоні під керівництвом Єрьоменка «Яро» у 2010 році стало п'ятим у Вейккауслізі, що стало найкращим результатом команди за останні 14 років. Крім того у цьому сезоні Єрьоменко орендував у харківського «Металіста» свого старшого сина Олексія, який забивши 7 голів у 16 іграх значною мірою допоміг досягти такого результату команді батька. В наступні роки команда здебільшого боролась за виживання, поки в сезоні 2015 року таки не вилетіла з еліти^[10]. В цьому сезоні старший син вдруге допомагав батьку на полі у складі «Яро», але не забив жодного м'яча у чемпіонаті.

У грудні 2015 року повідомлялося, що Олексій Єрьоменко буде головним тренером юнацької збірної Фінляндії у віці до 18 років протягом 2016 року^[11]. Він також продовжував працювати як головний тренер «Яро» у другому дивізіоні, але був звільнений у червні 2016 року через погані результати команди, яка мала примарні шанси на повернення в еліту^[12].

Натомість влітку 2016 року тренер очолив казахський «Шахтар» (Караганда)^[13] і зайняв з командою 9-те місце у тому сезоні, але по ходу наступного у травні 2017 року був звільнений через незадовільні результати^[14], після чого з серпня по жовтень недовго очолював вірменський «Пюнік»^[15], але був швидко звільнений, оскільки команда під його керівництвом змогла виграти лише один матч^[16].

Наприкінці травня 2018 року Єрьоменко став головним тренером клубу СІК, ставши вже п'ятим головним тренером команди, який очолив цей клуб протягом останнього року^[17].

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Фінляндії (2):

«ГІК»: 2002, 2003

• Володар Кубка Фінляндії (2):

«ГІК»: 2000, 2003

Особисте життя

Має трьох синів, усі теж стали професіональними футболістами. Старший і середній, Олексій і Роман відповідно, хоча і народились в СРСР, стали гравцями збірної Фінляндії. Наймолодший — Сергій (1999 р. н.) — розпочав виступи на дорослому рівні під керівництвом батька в «Яро». Втім він, на відміну від своїх братів народився у Фінляндії, але виявив бажання виступати за збірну Росії^[18].