Іванина Василь Миколайович

Василь Миколайович Іванина (нар. 8 липня 1947(19470708), с. Шапіхи Козелецького району Чернігівської області) — український прозаїк, перекладач. Член НСПУ (1993).

Василь Іванина, травень 2016

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванина.

Життєпис

Закінчив Київський університет (1970).

Працював у редакціях газет «Молодь України» (1972—1976), журналів «Під прапором комунізму» (1976—1981), «Знання та праця» (1981—1989), відповідальним секретарем редакції журналу «Дніпро» (1989—1992).

Від 1992 — у прес-службі Президента України, від 1993 — Президента і КМ України, 1994–98 — керівник прес-служби Верховної Ради України.

Від 1998 — керівник секретаріату комітету ВР України з питань свободи слова та інформації.

Член СЖУ, НСПУ.

Творчість

Василь Іванина і Станіслав Бондаренко, травень 2016, у видавництві «Український письменник»

Автор:

книжок повістей та оповідань:

• «Поїздка до матері» (1987);
• «Журавлі з отчого краю» (1988);
• «Жалість» (1996);
• «Полин-люби-мене-не покинь» (1997)
  

романів

• «Агонія» (2004);
• «Любов і смерть узурпатора» (2006);
• «ДОПР» (2009);
• «З неба зіронька упала» (2013);
• «Брати» (2016);
• «Дорога від Щастя» (2018);
• «Сонце на Лемеші» (2020);
• «Каяття гетьмана Розумовського» (2023)

Переклав українською мовою з російської окремі твори Олександра Казанцева (кн. повістей «Дзвін сонця», К., 1988), Івана Єфремова (роман «Година бика», К., 1989), Е. Нуршина, Д. Ділова.

Різне

Захоплення: футбол, полювання, читання книг.

Посилання

• Іванина Василь Миколайович. Архів оригіналу за 20 вересня 2016.
• М. Г. Рильський (2011). Іванина Василь Миколайович. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 1 червня 2016. {{cite web}}: символ м'якого дефісу в |publisher= на позиції 496 (довідка)