Іванченко Степан Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Іванченко.

Степа́н Васи́льович Іва́нченко (26 квітня 1880 — †?) — підполковник Армії УНР.

Степан Васильович Іванченко
Народження	26 квітня 1880(1880-04-26) Бердянський повіт Таврійська губернія
Смерть	† ? після 1919
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	Підполковник  Підполковник
Командування	коректор наказної частини Військового міністерства УНР.
Війни / битви	Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна

Життєпис

Народився у Бердянському повіті, Таврійської губернії. Закінчив учительську семінарію, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1904). Брав участь у Російсько-японській війні. Витримав іспит при штабі Свеаборзької фортеці право служити в артилерії, служив командиром батареї Свеаборзької фортечної артилерії. Брав участь у Першій світовій війні, був — поранений. Останнє звання у російській армії — підполковник.

З квітня 1917 р. — ініціатор та організатор українського військового руху у Фінляндії — З 9 квітня 1917 р. — помічник голови, а з 30 квітня 1917 р. — голова Української військової ради російських військ та Балтійського флоту у Фінляндії. 30 травня—20 грудня 1917 р. — голова Української краєвої ради російських військ у Фінляндії. Організатор та керівник трьох українських військових з'їздів у Фінляндії, почесний голова з'їзду моряків-українців Балтійського флоту.

Помічник голови конференції українських організацій Північного флоту у Пскові (8 вересня 1917 р.). Делегат III Всеукраїнського військового з'їзду, командир 1-го куреня полку Захисту Революції, створеного учасниками з'їзду під час жовтневих подій 1917 р. у Києві. З 9 січня 1918 р. — голова відділу Нормування артилерійських частин Головного — селектора артилерії.

17 січня 1918 р. був поранений під час вуличних боїв проти більшовиків у Києві — повернувся до Бердянська, де 24-29 квітня 1918 р. грав участь у боях проти більшовиків. 14 листопада — 1 грудня 1918 р. — отаман Черкаського запасного козацького полку, що входив до складу військ Директорії. 01-10 грудня 1918 р. — отаман Чигиринського артилерійського полку. З 09 січня 1919 р. — начальник штабу губернського коменданта на Волині. З 24 липня 1919 р. — на посаді коректора наказної частини Військового міністерства УНР.

Подальша доля невідома.

Література

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 43. — С. 65.