Іванівці (Дністровський район)

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Іванівці.

Іва́нівці (в минулому — Янівці, Яноуці) — село в Україні, у Кельменецькій селищній громаді Дністровського району Чернівецької області.

село Іванівці
Церква Олександра Невського Церква Олександра Невського
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Дністровський район
Тер. громада	Кельменецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA73040030120053513
Облікова картка	Іванівці
Основні дані
Перша згадка	1604
Населення	3253
Поштовий індекс	60144
Телефонний код	+380 3732
Географічні дані
Географічні координати	48°29′5″ пн. ш. 27°0′53″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	254 м
Водойми	річка Янова
Місцева влада
Адреса ради	60144, с.Іванівці, вул.Механізаторів,3
Карта
Іванівці
Іванівці
Мапа
Іванівці у Вікісховищі

Географія

Село розташована на висоті 254 метрів у Дністровському районі, у селі бере початок річка Янова, права притока Дністра.

Історія

Перші згадки про Іванівці датуються 27 червням 1604 року. Так, тодішній господар Молдови, Єремія Могила підтвердив правнукам Бальша Старого (Balș cel bătrân) (слуга Олександра І Доброго, котрий за віддану службу отримав від господаря  привілеї на селище Букачюва (поблизу колишнього села Молодове) та на деякі інші незгадані села) права на села, серед яких зокрема й Ширеуць (Sarăuți), назване Інеуць (Inăuți), Хотинського цинуту^[1]. Стара ймовірна назва села (Sarăuți) слідує і з інших джерел ^[2].

Вже з 1817 р. в селі Янівці налічувалося 180 жителів, а в 1899 році — 400 селянських дворів.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкало 1296 осіб (664 чоловічої статі та 632 — жіночої), налічувалось 244 дворових господарства, існували православна церква та завод^[3].

Великою подією в селі стало будівництво паном гуральні (спиртзаводу) у 1860 році біля Панського ставу. На гуральні в різний час працювало близько 100 чоловік. Інженерами були євреї. Спирт виробляли рафінований. Завод вважався панським, але ним керувала інвестиційна комісія, у яку входило 6 євреїв. У 1943 році завод було підірвано.

1880 року по селянських наділах була прокладена залізниця, яку вручну будували китайці. За ділянки, через які проходила залізниця, селянам платили великі гроші. Будівництво залізниці для села мало велике значення: встановився зв'язок з Придністров'ям.

Станом на 1886 рік у власницькому селі Романкоуцької волості, мешкало 1608 осіб, налічувалось 282 дворових господарства, існували православна церква, школа, цегельний та винокурений завод^[4].

У жовтні 1917 року селяни розділили майно поміщика Казиміра, забрали зерно, почали рубати поміщицький ліс, який налічував 762 десятин. З 1918 по 1940 рр. в селі Янівці панували румуни. У село повернувся поміщик Казимір, який з допомогю нової влади відібрав назад у селян землю, а з деякими і розправився.

Другу Світову село (але не його мешканці) пережило без кривавих боїв. У 60-70-х роках активно перебудовувався центр села. Виростає будинок культури, центральна зала якого налічує 400 посадочних місць, є бібліотека, кімната урочистих подій, дискотечна зала, сільський музей. Лікарня також переїжджає в нове приміщення. Тут, окрім стаціонару на 25 ліжок є фізіотерапевтичний кабінет, стоматологічний, пологове відділення, навіть рентгенкабінет. У центрі села, на місці старих крамничок і маленького сільського клубу будується двоповерховий торговий центр з рестораном «Олімпійський» і пивним баром. В основному це робилося на кошти сільськогосподарського підприємства — колгоспу «Більшовик».

Освіта

Освіта села починалась із церковно-парафіяльної школи, що розмістилась біля церкви. Це була довга приземиста будівля з двох кімнат: в одній жив вчитель, а в другій, великій, учнів на 50, стояли три довгих столи, за якими проводились заняття для всіх вікових категорій одночасно. Дівчат в школу зазвичай не водили, вчились тільки хлопці та і то не всі. Будівля школи, трошки переобладнана (великий клас переділили навпіл стіною і добудували ще одну кімнату) успішно працювала на «ліквідацію неписьменності» до часів побудови у 1978 році нового, триповерхового, типового приміщення школи.

Незважаючи на матеріальні труднощі школа має високий рейтинг у районі. В основному ці питання вирішуються спонсорською допомогою підприємців і батьківського комітету. Навчання проводиться в одну зміну, за кабінетною системою.

Населення

1930 рік: 3 729 осіб (за переписом)

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3833 особи, з яких 1755 чоловіків та 2078 жінок^[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3237 осіб^[6].

2007 рік: 3 253 особи (за оцінками)

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Відсоток
українська	98,92 %
російська	0,71 %
молдовська	0,18 %
білоруська	0,06 %
вірменська	0,03 %

Особистості

В поселенні народились:

• Тучкевич Володимир Максимович (1904—1997) — фізик, академік АН СРСР і РАН, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії та Сталінської премії І ступеня.
• Хом'як Катерина Петрівна (* 1953) — український лікар-кардіолог.

Пам'ятки

Поливанів яр

• Поливанів яр — ландшафтний заказник місцевого значення.