Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Німчук Іван Кузьмович
український журналіст, репресований радянською владою, політичний емігрант З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Іван Кузьмович Німчук (12 лютого 1891, Джурин — 1 травня 1956, Едмонтон, Канада) — український громадський діяч в Галичині, редактор низки українськомовних видань. Доктор філології (1924 р.), дійсний член НТШ[1][2][3].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Навчався у гімназіях міст Бучач (закінчив Бучацьку державну гімназію[4]), Станиславова, у Львівському університеті (1911—1914), здобув докторат із філософії у Віденському університеті (1924)[1]. Від 1925 року мешкав у Львові[3].
Від 1925 року працював у львівському часописі «Діло»[1]. У 1935—1939 — головний редактор «Діла», член ЦК УНДО.
1939—1941 роки — ув'язнений більшовиками, перебував у Луб'янській тюрмі[3]. Як пише Оля Гнатюк, його, як українського журналіста, радянська влада потрактувала необхідним заарештувати в першій хвилі, оскільки на базі редакції та друкарні «Діла» окупаційною владою планувалося відкриття редакції радянської газети з облудною назвою «Вільна Україна»[5]. Своє ув'язнення Іван Німчук описав у спогадах «595 днів совєтським в'язнем», видана 1950 року у Торонто українською та англійською мовами. Під час німецької окупації: від 1941 року — співробітник газети «Українські щоденні вісті», від 1942 року — керівник львівського відділу газети «Краківські вісті» і водночас головний редактор журналу «Наші дні». Досліджував українську військову історію та історію української преси[1].
Восени 1944 року виїхав до Німеччини. Редагував часописи «Вістник Апостольської Візитатури», «Християнський шлях». 1948 року емігрував до Канади. У 1949—1956 роках працює головним редактором газети «Українські вісті» в Едмонтоні[1].

Іван Німчук відійшов у засвіти 1 травня 1956 року. Похований в Едмонтоні.
Remove ads
Праці
Іван Німчук є автор низки праць з української військової історії та історії української преси, серед яких[1]:
- 1922 р. — «Українська Військова Організація у Відні в днях перевороту» (Відень);
- 1923 р. — «Українська політична еміґрація» (Відень);
- 1927 р. — «Культ полеглих героїв»;
- 1932 р. — «За Сяном: З поїздки по Лежайському деканаті»;
- 1933 р. — «Юрій Франц Кульчицький і його подвиг», «Українці і відсіч Відня 1683 р. В 250-ліття великої історичної події» (обидві — Львів).
- 1950 р. — «595 днів совєтським в'язнем» (Торонто).
Remove ads
Примітки
Джерело
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads