Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Німчук Іван Кузьмович

український журналіст, репресований радянською владою, політичний емігрант З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Іван Кузьмович Німчук (12 лютого 1891, Джурин 1 травня 1956, Едмонтон, Канада) — український громадський діяч в Галичині, редактор низки українськомовних видань. Доктор філології (1924 р.), дійсний член НТШ[1][2][3].

Коротка інформація Іван Німчук, Народився ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Навчався у гімназіях міст Бучач (закінчив Бучацьку державну гімназію[4]), Станиславова, у Львівському університеті (1911—1914), здобув докторат із філософії у Віденському університеті (1924)[1]. Від 1925 року мешкав у Львові[3].

Від 1925 року працював у львівському часописі «Діло»[1]. У 19351939 — головний редактор «Діла», член ЦК УНДО.

19391941 роки — ув'язнений більшовиками, перебував у Луб'янській тюрмі[3]. Як пише Оля Гнатюк, його, як українського журналіста, радянська влада потрактувала необхідним заарештувати в першій хвилі, оскільки на базі редакції та друкарні «Діла» окупаційною владою планувалося відкриття редакції радянської газети з облудною назвою «Вільна Україна»[5]. Своє ув'язнення Іван Німчук описав у спогадах «595 днів совєтським в'яз­нем», видана 1950 року у Торонто українською та англійською мовами. Під час німецької окупації: від 1941 року — співробітник газети «Українські щоденні вісті», від 1942 року — керівник львівського відділу газети «Краківські вісті» і водночас головний редактор журналу «Наші дні». Досліджував українську військову історію та історію української преси[1].

Восени 1944 року виїхав до Німеччини. Редагував часописи «Вістник Апостольської Візитатури», «Християнський шлях». 1948 року емігрував до Канади. У 19491956 роках працює головним редактором газети «Українські вісті» в Едмонтоні[1].

Thumb
Обкладинка книги І. Німчука «595 днів совєтським в'яз­нем»

Іван Німчук відійшов у засвіти 1 травня 1956 року. Похований в Едмонтоні.

Remove ads

Праці

Іван Німчук є автор низки праць з української військової історії та історії української преси, серед яких[1]:

  • 1922 р. — «Українська Військова Організація у Відні в днях перевороту» (Відень);
  • 1923 р. — «Українська політична еміґрація» (Відень);
  • 1927 р. — «Культ полеглих героїв»;
  • 1932 р. — «За Сяном: З поїздки по Лежайському деканаті»;
  • 1933 р. — «Юрій Франц Кульчицький і його подвиг», «Українці і відсіч Відня 1683 р. В 250-ліття великої історичної події» (обидві Львів).
  • 1950 р. — «595 днів совєтським в'яз­нем» (Торонто).
Remove ads

Примітки

Джерело

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads