Ігнатович Наталія Григорівна

Наталія Григорівна Ігнатович (нар. 12 січня 1968) — радянська та українська футболістка й тренерка, виступала на позиції півзахисниці. Рекордсменка чернігівської «Легенди» за кількістю зіграних матчів (279), протягом 7 років була капітаном команди. Виступала за збірні СРСР і України.

Наталія Ігнатович
Особисті дані
Повне ім'я	Наталія Григорівна Ігнатович
Народження	12 січня 1968(1968-01-12) (57 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	півзахисниця, захисниця
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1987—1991 «Легенда» 67 (4) 1992—1997 «Легенда» 91 (9) 1999—2000 «Легенда» 13 (0) 2001 «Кубаночка» ? (1+) 2001 «Рольник» ? (?) 2002 «Житлобуд-1» 7 (0) 2003—2007 «Легенда» 70 (6) 2013 «Спартак» (Ч) 3 (0) 2015—2016 «Спартак» (Ч) 15 (0) 2021 «Юність-ШВСМ» ? (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1991 1993—2000	СРСР  Україна	1+ (0+) ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
2010—201? 201?—2012 2017—2018 2018—2021 2021 2022—н.ч.	Іран (WU-17) Іран (WU-19) «Єдність» (Пл) «Юність» (Ч) «Восход» (СМ) Україна (WU-19)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ігнатович.

Клубна кар'єра

Футбольну кар'єру розпочала 1987 року в чернігівській «Легенді»^[1]. Виступала в команді до 1997 року. У 1999 році повернулася до «Легенди», де провела два сезони. У 2002 році захищала кольори харківського «Житлобуд-1», у футболці якого зіграла 7 матчів. У 2003 році знову повернулася до «Легенди», у футболці якої виступала до 2007 року. З 2013 року захищала кольори іншого чернігівського клубу, «Спартака», в якому виступала до 2016 року. Також грала за краснодарську «Кубаночку» та польський «Рольник»^[2]. У другій половині серпня 2021 року перебувала в заявці чернігівської «Юності».

Кар'єра в збірній

У 1991 році зіграла щонайменше 1 товариський матч у складі жіночої збірної СРСР з футболу, проти збірної Франції^[1]. З 1993 по 2000 рік виступала за жіночу збірну України^[2].

Кар'єра тренерки

По завершенні кар'єри гравчині розпочала тренерську діяльність. З 2010 по 2012 роки очолювала дівочу (WU-17) та молодіжну (WU-19) збірні Ірану^[2]. Наприкінці серпня 2021 року очолила плисківську «Єдність», яку тренувала до 1 липня 2018 року. На початку вересня 2018 року стала головною тренеркою «Юності», яку очолювала до 31 серпня 2021 року.

1 вересня 2021 року очолила «Восход». На тренерському містку клубу з села Стара Маячка дебютувала 12 вересня 2021 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 6-го туру першого етапу Вищої ліги України проти львівських «Карпат»^[3][2].

Так як «Восход» припинив свої виступи одразу після повномаштабного російського вторгнення і подальшої окупації села де базувалась команда, Наталія Ігнатович продовжила свою тренерську діяльність очолив молодіжну жіночу збірну України до 19 років^[4][5].

Досягнення

«Легенда» (Чернігів)

• Вища ліга України
  • Чемпіонка (2): 2000, 2005
  • Срібна призерка (5): 1997, 1999, 2003, 2004, 2006
  • Бронзова призерка (2): 1992, 2007

• Кубок України
  • Володарка (1): 2005
  • Фіналістка (5): 1999, 2003, 2004, 2006, 2007

• Зимова першість України
  • Чемпіонка (1): 2005
  • Срібна призерка (1): 2006

• Відкритий Кубок Італії
  • Володарка (1): 2006
  • Бронзова призерка (1): 2005

«Спартак» (Чернігів)

• Перша ліга України
  • Чемпіонка (1): 2015/16