Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іґнацій Завіша.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завіша.

Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша (Ке(є)з(ж)г(ґ)айло — від біл. Кезгайла, лит. Kęsgaila, пол. Kieżgajło) гербу Лебідь (нар. 16 квітня 1696 — пом. 16 серпня 1738) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, мечник (1730—1734) і підкоморій (1734—1736) великий литовський, маршалок надвірний литовський (1736—1738); полковник посполитого рушення Мінського воєводства (1733), генерал-майор кавалерії; староста мінський (1720), чечерський, бобруйський, хіславицький, суміліський, інтуркейський.

Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша біл. Ігнацы Завіша
Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша
родовий герб Лебідь
Мечник великий литовський
17 квітня 1730 — 25 липня 1734
Монарх:	Август II Фрідріх, Станіслав Лещинський
Попередник:	Юзеф Ян Тадеуш Огінський[be]
Наступник:	Януш Александр Санґушко
Підкоморій великий литовський
25 липня 1734 — 1 січня 1736
Монарх:	Станіслав Лещинський, Август III
Попередник:	Богуслав Ернест Денгофф
Наступник:	Єжи Август Вандалін Мнішек
Маршалок надвірний литовський
1 січня 1736 — 16 серпня 1738
Монарх:	Август III
Попередник:	Міхал Казімєж Радзивілл
Наступник:	Фердинанд Фабіян Плятер
Народження:	16 квітня 1696(1696-04-16)
Смерть:	16 серпня 1738(1738-08-16)[1][2] (42 роки)
Країна:	Річ Посполита
Рід:	Завіші (рід)
Батько:	Кшиштоф Станіслав Завішаd
Мати:	Тереза Тишкевичd
Шлюб:	Марцибела з Огінськихd[2]
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Зображення (справа наліво) Сигізмунда III Вази, Святого Казимира й Іґнація Аніцети Завіші. Фрагмент ікони з церкви Покрови Богородиці в Молодечно, 1751 рік.

Народився Іґнацій 16 квітня 1696 року^[3] в сім'ї на той час Мінського старости Кшиштофа Станіслава Завіші^[pl] та Терези з Тишкевичів, доньки крайчого великого литовського Владислава Тишкевича^[be]. Мав сестру Барбару. Підписувався як «граф на Бакштах^[be], Бердичеві та Завішині»^[4].

1717 року батько відправив Іґнація на навчання до лицарської школи в Дрездені^[5]. Цього ж року разом із Казимиром Домініком Огінським відвідували короля Августа II під час перебування останнього на лікуванні в Теплицях^[6]. Служив у литовському війську, був полковником посполитого рушення Мінського воєводства (1733), пізніше отримав звання геренала-майора кавалерії^[4].

1720 року від батька отримав староство мінське^[7]. Цього ж року був послом на сейм від Мінського повіту^[8]. Був також старостою чечерським, бобруйським, хіславицьким, суміліським, інтуркейським^[4].

17 квітня 1730 року був призначений на посаду мечника великого литовського^[9]. Обирався послом від Мінського воєводства на сейми 1730 і 1733 років^[10]. 10 серпня приєднався до конфедерації Новогрудського воєводства, очолюваної Миколаєм Фаустином Радзивіллом проти Станіслава Лещинського та на підтримку Августа III^[11]. Як депутат провінції Великого князівства Литовського підписав pacta conventa Августа III 1733 року^[12].

1732 року разом із своєю матір'ю, Терезою Завішою з Огінських, заснував василіянський кляштор у Малих Лядах і виділив на нього 4000 польських злотих. 1737 року склав обітницю збудувати муровану церкву, проте не здійснив її через власну смерть. Його вдова Марцибела двічі виділяла кошти на розбудову монастиря — 2000 злотих 1746 року та 8000 злотих 1760 року^[13].

Марцибела з Огінських, дружина Іґнація Завіші. Портрет роботи Луї де Сільвестре, 1724 рік.

25 липня 1734 року став підкоморієм великим литовським^[14]. 1735 року підписав ухвалу генеральної ради Варшавської конфедерації 1733 року^[15]. Цього ж року був нагороджений Орденом Білого Орла^[16].

На початку 1735 року перебував із візитом у Петербурзі як екстраординарний посол короля^[17], з нагоди чого був складений 1 березня представниками академічної преси привітальний вірш російською та німецькою мовами, який досі зберігається в музеї «кунст-камера» Російської Академії Наук^[18].

1 січня 1736 року отримав посаду маршалка надвірного литовського^[19].

Помер 16 серпня 1738 року^[20]. Усі маєтності успадкувала вдова Марцибела^[21]. 22 лютого 1740 року був похований у єзуїтському костелі в Мінську^[22].

Сім'я

1727 року одружився з Марцибелою з Огінських, донькою Віленського воєводи Казимира Домініка Огінського^[23]. Дітей не мали^[4].