Ігнацій Червінський

Ігнацій Червінський гербу Любич, Ігнацій Любич-Червінський (пол. Ignacy Czerwiński herbu Lubicz; 1749 / 1769 — після 1834^[1]) — польський правник, землевласник, краєзнавець, історик, етнограф (дослідник Бойківщини), публіцист. Кавалер австрійського ордену Леопольда^[2].

Біографія

Перед 1782 був пленіпотентом (уповноваженим) подільських маєтків Потоцьких та власником (чи посесором) деяких сіл на Житомирщині (1776 року шляхетство Червінських було підтверджене в Житомирському земському суді)^[3].

З'явився в Галичині 1782 року, коли представив у Львівському земському суді документи, необхідні для внесення його родини до книги шляхетства (це прохання було задоволене 1783 року)^[4].

У Галичині працював юристом (в галузі земельного права), займався маєтковими справами галицьких землевласників. Взяв в оренду села Глинна і Белзець^[5].

1785 року придбав с. Цецову (нині Зборівський р-н)^[6].

1788 року придбав с. Довпотів (нині Калуський р-н) і володів ним до 1806, коли продав поміщиці Беньковській^[7].

1806 придбав у Любомирських і поміщиці Беньковської Грядецький маєток біля Львова (Гряда, Воля (Вілька) Грядецька, Гомулець і Ситихів). Підписуючись під своїми публікаціями, від 1806 року додавав до свого прізвища слова «Громадянин Львівської округи». Деякі інші публікації підписував криптонімом «З Гряди»^[8].

Керував маєтком у с. Гряда до 1822, потім, розділивши його між синами, Рудольфом і Яном, відійшов від господарських справ (невдале господарювання синів призвело до продажу грядівського маєтку 1829 року)^[9].

Праці

Друкувався в польських виданнях Gazeta Lwowska, Pamiętnik Lwowski та Nowy Pamiętnik Warszawski^[10].

1805 — Червінський анонімно видав декілька статей про бойківське народне весілля^[11].

«Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…»

1811 — видав у Львові свій magna opus — книжку «Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…»^[12].

Краєзнавчо-етнографічно-соціологічна розвідка охоплює територію майже всього сучасного Калуського району, східну частину Долинського та південно-західну частину Галицького (нині Івано-Франківська область)^[13].

Матеріали для книжки Червінський збирав у 1788—1806 рр., коли володів селом Довпотів (тепер Калуського району)^[14].

Видання складається з 14 розділів:

• Фізичне положення за дністрянської околиці.
• Сліди давнього населення і причини його зникнення.
• Причини заснування сіл і звідки взялися поселенці.
• Які повинності підданих у цій околиці і який їх початок.
• Який є простий люд з погляду своєї релігії.
• Який є простий люд щодо свого пана.
• Одяг чоловіків, жінок і дівчат.
• Майно, спосіб життя, їжа з додатком пов'язаних із усім цим забобонів.
• Вигляд людини, звичаї, хиби та чесноти.
• Сватання, весілля та родини з їх обрядами.
• Забави, танці, свята, вечорниці.
• Похорони, їх обряди і жертви, або Обіди за померлих.
• Які перешкоди і засоби для виправлення простого люду.
• В якому стані була тутешня околиця раніше і в якому є зараз^[15].

Розглядаючи селянина як основу суспільства, виступаючи проти його ігнорування, Червінський водночас у своїй праці виступав проти поглиблення селянської реформи, проведеної цісарем Йосифом II (закон від 10 лютого 1789), проти скасування панщизняних повинностей селян, за зміцнення влади поміщиків над селянами^[16].

І.Франко оцінив монографію Червінського як «першу в нашому краї спробу краєзнавчо-етнографічної праці»^[13].

У сучасній Польщі книжку Червінського визнають першою польською монографією з етнографії^[17].

У ній вперше в друкованій праці згадано етнонім «бойки»^[18].