Ігнашевич Сергій Миколайович

Сергі́й Микола́йович Ігнаше́вич (нар. 14 липня 1979, м. Москва, РРФСР) — колишній російський футболіст, що виступав на позиції захисника (іноді опорного півзахисника^[1]. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Заслужений майстер спорту Росії (2005).

Сергій Ігнашевич
Сергій Ігнашевич
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Миколайович Ігнашевич
Народження	14 липня 1979(1979-07-14) (46 років)
	м. Москва, РРФСР
Зріст	186 см
Вага	75 кг
Громадянство	Росія
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1998 «Знамя труда» 17 (0) 1999–2000 «Крила Рад» (Самара) 31 (2) 2001–2003 «Локомотив» (Москва) 77 (4) 2003–2018 ЦСКА (Москва) 381 (35)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2000–2001 Росія U-21 11 (0) 2002–2018 Росія 127 (8)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада 2018–2019 ЦСКА-мол (помічник) 2019–2021 «Торпедо» (Москва) 2021– «Балтика»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 30 травня 2018.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 30 травня 2018.
*** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб ЦСКА (Москва), а також національну збірну Росії.

Семиразовий чемпіон Росії. Шестиразовий володар Кубка Росії. Володар Кубка УЄФА.

Біографія

Клубна кар'єра

Футболом почав займатися у 1988 році в команді під назвою „Клуб «Торпедо»“ (туди відправляли юнаків, що не проходили до ДЮСШ московського «Торпедо»). Умови для тренувань були жахливі й Сергій поступово почав втрачати інтерес до тренувань, відновити який зміг лише тренер Віктор Шустіков. Трохи згодом Микола Савичев забрав талановитого хлопця до ДЮСШ.
Однак потрапити до дубля московських автозаводців не вдалося і на початку 1997 року Ігнашевич опинився у молодіжці «Спартака», звідки один із заможних вболівальників «народного клубу» запросив його до команди «Патріот», яку повністю фінансував. Тренером тієї команди був Юрій Севідов, з подачі якого Ігнашевич опинився у «Спартак-Орєхово». Саме тут він зміг відчути усі особливості справжнього футболу: перельоти, конкуренція, інтриги.
Відігравши 17 поєдинків у Орєхово-Зуєво, Сергій вирушив на перегляд до самарських «Крил Рад», де виступали тоді такі відомі на той час гравці як Юрій Сак, Зураб Попхадзе та інші. Гра молодого захисника припала до душі Олександру Тарханову і самарці підписали з ним контракт. Ігнашевич поступово набирався досвіду і другий сезон у «Крилах Рад» розпочав уже як основний гравець. Не дивно, що його запросили до молодіжної збірної Росії, адже Сергій демонстрував не за роками зрілу гру.
Окрім виклику до молодіжної команди Ігнашевич отримав пропозиції від московських «Торпедо» та «Локомотива» і за порадою Олександра Бородюка обрав саме залізничників, через те, що вони були більш стабільними та мали міцнішу репутацію на той час. Не зважаючи на травму, що завадила повноцінно провести збори, Сергій розпочав сезон як основний захисник команди. А у 2002 футболісти «Локомотива» зробили справжній подвиг, вигравши золоті медалі чемпіонату Росії.
Вважаючи, що залізничники досягли піку розвитку клуба, Ігнашевич відгукнувся на пропозицію Євгена Гінера перейти до ЦСКА. У армійській команді Сергій одразу ж став своїм і отримав право виводити команду на поле з капітанською пов'язкою. У 2005 році футболісти ЦСКА золотими літерами вписали свої імена в літопис російського футболу, вигравши Кубок УЄФА, чого не вдавалося раніше жодному російському клубу. За перемогу у цьому турнірі Ігнашевич був удостоєний почесного звання «Заслужений майстер спорту Росії».
Сергій Ігнашевич зарекомендував себе як один з найсильніших та найнадійніших захисників чемпіонату Росії та неодноразово отримував запрошення від таких іноземних та російських клубів як «Евертон»^[2], «Зеніт»^[3] та «Спартак»^[4], проте завжди відповідав відмовою, пов'язуючи свою кар'єру з ЦСКА.

Влітку 2018 року, після виступу на чемпіонаті світу в Росії, завершив кар'єру гравця.

Виступи у збірній

У складі національної збірної Росії дебютував 21 серпня 2002 року у матчі зі збірною Швеції. А вперше відзначився вже у шостому поєдинку у червоно-білій формі — у матчі проти збірної Швейцарії 7 червня 2003 року (2:2). До того ж відправив у ворота швейцарців одразу два м'ячі в одному матчі, врятувавши збірну Росії від поразки.
Невдача спіткала Ігнашевича у 2004 році, коли через травму коліна він не потрапив до заявки збірної на Євро 2004^[5]. Однак чотири роки потому був основним захисником збірної, зробивши значний внесок в успіхи команди та разом з партнерами завоював бронзові нагороди першості Європи. У складі збірної також був учасником чемпіонату Європи 2012 року в Україні та Польщі, чемпіонату світу 2014 року в Бразилії, чемпіонату Європи 2016 року у Франції та чемпіонату світу 2018 року у Росії.

Кар'єра тренера

У липні 2018 увійшов до складу тренерського штабу молодіжного складу ЦСКА, проте менш ніж через рік, 28 травня 2019 року вирішив покинути армійський клуб, щоб почати самостійну тренерську кар'єру^[6].

На початку червня 2019 року Ігнашевич став головним тренером московського «Торпедо»^[7]. У березні 2021 року «Торпедо» програло чотири матчі поспіль, опустилося з четвертого місця на шосте, і 22 березня контракт з Ігнашевичем був розірваний за згодою сторін^[8].

3 жовтня 2021 року стало відомо про те, що Ігнашевич зміг досягти домовленості з керівництвом клубу «Балтика» та офіційно став його головним тренером.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
січ.-черв. 1999	«Знамя труда»	ПД	17	0	КР	1	0	-	-	-	-	-	-	18	0
1999	«Крила Рад» (Самара)	ВЛ	6	1	КР	1	0	-	-	-	-	-	-	7	1
2000		ВЛ	25	1	КР	2	0	-	-	-	-	-	-	27	1
Усього за «Крила Рад»			31	2		3	0		-	-		-	-	34	2
2001	«Локомотив» (Москва)	ВЛ	22	0	КР	2	0	ЛЧ+КУЄФА	7[9]+2	1[10]+0	-	-	-	33	1
2002		ПЛ	29	1	КР	0	0	ЛЧ	14[9]	2[11]	-	-	-	43	3
2003		ПЛ	25	3	КР	1	0	ЛЧ	8[9]	2[11]	СКР	1	0	36	5
Усього за «Локомотив»			76	4		3	0		31	5		1	0	111	9
2004	ЦСКА (Москва)	ПЛ	22	1	КР	2	0	ЛЧ+КУЄФА	7[12]+9	0+2	СКР	1	0	41	3
2005		ПЛ	22	5	КР	6	0	КУЄФА	6	0	СУ	1	0	35	5
2006		ПЛ	26	2	КР	6	1	ЛЧ+КУЄФА	6[9]+2	0	СКР	1	0	41	3
2007		ПЛ	26	3	КР	5	0	ЛЧ	5	0	СКР	1	1	37	4
2008		ПЛ	28	4	КР	2	1	КУЄФА	10	0	-	-	-	40	5
2009		ПЛ	29	3	КР	4	0	ЛЧ	9	0	СКР	1	0	44	3
2010		ПЛ	28	2	КР	1	0	ЛЄ	10[13]	2	СКР	1	0	40	4
2011–12		ПЛ	38	5	КР	4	2	ЛЧ	8	0	СКР	1	0	51	7
2012–13		ПЛ	28	0	КР	3	0	ЛЄ	2[14]	0	-	-	-	33	0
2013–14		ПЛ	30	2	КР	1	0	ЛЧ	6	0	СКР	1	1	38	3
2014–15		ПЛ	30	0	КР	2	0	ЛЧ	6	0	СКР	1	0	39	0
2015–16		ПЛ	25	3	КР	3	0	ЛЧ	10[15]	1	-	-	-	38	4
2016–17		ПЛ	24	4	КР	0	0	ЛЧ	4	0	СКР	1	0	29	4
2017–18		ПЛ	25	1	КР	0	0	ЛЧ+ЛЄ	6[9]+5	0	-	-	-	36	1
Усього за ЦСКА			381	35		39	4		111	5		10	2	541	46
Усього за кар'єру			505	42		46	4		142	10		11	2	704	58

Статистика виступів за збірну

Досягнення

Клубні трофеї

• Чемпіон Росії (7):

Локомотив (Москва): 2002

ЦСКА (Москва): 2003, 2005, 2006, 2012–13, 2013–14, 2015–16

• Володар Кубка Росії (7):

Локомотив (Москва): 2000-01

ЦСКА (Москва): 2004–05, 2005–06, 2007–08, 2008–09, 2010–11, 2012–13

• Володар Суперкубка Росії (7):

Локомотив (Москва): 2003

ЦСКА (Москва): 2004, 2006, 2007, 2009, 2013, 2014

• Володар Кубка УЄФА (1):

ЦСКА (Москва): 2004–05

Досягнення у збірній

• Бронзовий призер чемпіонату Європи (2008)

Особисті здобутки

• Заслужений майстер спорту Росії (2005)
• Кавалер «Ордена Дружби» (2006)^[16]
• У списках «33 найкращих футболістів чемпіонату Росії» (10): № 1 (2001,2002,2003,2004,2005,2006,2007,2008,2009,2010)