Ідіома

Не плутати з ідіомом — терміном, що походить від того самого грецького кореня.

Ідіома (від грец. ἴδιος — власний, властивий; ιδιόμα — особливість, своєрідність) — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів, наприклад: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око.

Детальніше див. у статті Фразеологізм.

Додаткова інформація

• Слово «ідіот» походить від того ж грецького кореня, що й «ідіома».
• Наприкінці XIX ст. і на початку XX ст. для позначення ідіом та інших зворотів, специфічних для певної мови або діалекту, використовували також термін «ідіотизм». Ідіома вважалася «частковим випадком ідіотизму, оскільки висловлювала радикалізм цього поняття»^[1].

Див. також

• Ідіоматика
• Фразеологізм
• Ідіолект
• Кальки
• Однослівна ідіома

Література

• Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 89.

Денисенко Володимир "Ідіоми про знайомих. Жарти, шаржі", Черкаси: видавець Чабаненко Ю.А., 2016, 88 с. ISBN 978-966-493-929-1

Посилання

• Ідіома // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 406.
• Словник Ідіом

Хмельковський Левко "Незвичайний гумор Володимира Денисенка", газета української громади в Америці - "Свобода" (США), 22 грудня 2017.