Ізобільне (Білогірський район)

Ізобі́льне (до 1945 року Тама́к; крим. Tamaq) — село Білогірського району Автономної Республіки Крим, центр Ізобільненської сільської ради. Населення — 1408 осіб за переписом 2001 року.

село Ізобільне
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Білогірський район
Рада	Ізобільненська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01040290010070254
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Населення	1 408
Поштовий індекс	97120
Телефонний код	+380 6550
Географічні дані
Географічні координати	45°34′15″ пн. ш. 34°56′30″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	97120, АРК, Нижньогірський район, с. Ізобільне, пер. Центральний, 15
Карта
Ізобільне
Ізобільне
Мапа
Ізобільне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Ізобільне.

Географія

Ізобільне — село на північному сході району, у степовому Криму, на правому березі річки Салгир недалеко від гирла, висота над рівнем моря — 6 м^[1]. Сусідні села: Омелянівка за 1 км на південь, Заливне за 5 км на захід та Лугове зі Степанівкою — за 5,5 км на північний захід. Відстань до райцентру — близько 23 кілометрів, там же найближча залізнична станція — Нижньогірська (на лінії Джанкой — Феодосія).

Історія

Вперше в історичних документах назва «Тамак» зустрічається в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року.^[2]

Також зустрічається назва Шатилівка, за прізвищем російського дворянина Шатилова, який володів селом. Він переселив сюди зі своїх пензенських та тульських маєтків сотні кріпаків, а також відкрив Шатилівський цегельний завод.

Пізніше у склад села увійшли сусідні села Буюк-Мін та Кучук-Мін.

Наприкінці XIX століття з місцевої цегли німецькими колоністами був побудований так званий «Шатилівський» амбар.^[3]

У 1945 році Тамак був перейменований на Ізобільне, а совгосп «Тамак» у «Примор'я».^[4]

Населення

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року населення території, підпорядкованій селу становило 1 408 осіб.

У 2007 році в селі було 340 дворів і мешкало 1217 осіб^[5].

У 2000—2007 роках чисельність населення села зменшилась за рахунок міграції та природного зменшення.

Соціальна сфера

У селі діють:

• Ізобільненська загальноосвітня школа I—III ступенів на 680 учнів^[6];
• Будинок культури;
• Дитячий садок;
• Фельдшерсько-акушерський пункт;
• Відділення зв'язку.

Визначні пам'ятки

• Поміщицькі будівлі, побудовані у 1872 році;
• Пам'ятник воїнам-односельчанам, що загинули в роки Другої світової війни;
• Вчителю Романенко, розстріляного в селі окупантами.