Ізогона

Ізого́ни (від дав.-гр. ἴσος — «рівний» і γωνία — «кут»; англ. isogonal lines) — лінії орієнтації певної фізичної величини^[1].

Географія

У метеорології, лінії, які з'єднують точки з одним напрямком вітру^[2], з однаковими значеннями кута між географічним і магнітним меридіаном (магнітне схилення) (в земному магнетизмі)^[3]. На магнітних картах ізогони в середніх широтах мають приблизно меридіональний напрям, за винятком східної частини Євразії, де вони мають замкнутий вигляд. У високих широтах ізогони сходяться до географічних і магнітних полюсів^[2]. Ізогона, магнітне схилення на якій дорівнює нулю (магнітний меридіан збігається з географічним), називається агонічною лінією.

Астрономія

В астрономії при організації спостережень сонячних затемнень використовують ізогони — лінії, що проходять через точки земної поверхні, з яких прямі, що з'єднують центр Сонця з точками контактів початку або кінця часткового затемнення (у цих точках темний диск Місяця стосується сонячного диска на початку і наприкінці затемнення), видно з однаковим позиційним кутом^[2]. Завдяки цим ізогонам можна передбачити й розрахувати час та місце майбутніх сонячних затемнень, а також прив'язати відомі історичні події до певних точних дат.

Див. також

• Ізолінія