Ізолятор тимчасового тримання

Ізолятори тимчасового тримання (ІТТ) — структурні підрозділи територіальних органів поліції, які призначені для тимчасового тримання осіб, затриманих за вчинення кримінальних або адміністративних правопорушень, осіб, стосовно яких як запобіжний захід застосовано тримання під вартою, осіб, підданих адміністративному арешту, а також засуджених до позбавлення волі.

В Україні ІТТ є установами Національної поліції України для роздільного тримання:^[1]

• осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, у тому числі, які розшукуються іноземною державою;
• осіб, затриманих на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу;
• осіб, стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 3 діб;
• засуджених, які прибули із СІЗО та установ виконання покарань у зв'язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих (розшукових) дій;
• осіб, затриманих у порядку ст. 15-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом";
• осіб, затриманих у випадах, передбачених ч. 3 ст. 263 КУпАП;
• осіб, затриманих у випадках, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 298-2 КПК України;
• осіб, стосовно яких рішенням суду застосовано адміністративний арешт.

Діяльність ІТТ Національної поліції України регламентовано наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2023 № 777 "Про організацію діяльності ізоляторів тимчасового тримання Національної поліції України", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 24.11.2023 № 2034/41090-2023/41092, яким затверджується:

1. Інструкція із забезпечення режиму тримання та охорони осіб, які тримаються в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України.
2. Інструкція про порядок використання систем відеоспостереження в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України.
3. Правила внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України.

Див. також

• Слідчий ізолятор