Ілевич Софія Іванівна

Софія Іванівна Ілевич (1872, Мшана, нині Городоцький район, Львівська область, Україна — 1953/1956^[1], Бучач) — український галицький музичний педагог, піаністка, композитор.

Софія Ілевич
Народилася	1872(1872) Мшана, Королівство Галичини та Володимирії
Померла	1953/1956 Бучач
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Національність	українка
Діяльність	музичний педагог, піаністка
Конфесія	УГКЦ
Батько	о. Іван Ілевич
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Дім Володимира Гамерського, вул. Просвіти, 25, Бучач

Пам'ятна дошка Софії Ілевич та Володимиру Гамерському, Бучач

Батько — о. Іван Ілевич, священник УГКЦ, парох, вчитель математики, фізики в гімназії у Львові.

Після смерти батька жила в сестри Анни Гамерської в Ряшеві, де вчилася гри на фортепіано у професора Цирбиса. Після смерти Олександра Гамерського обидві переїхали до Самбора. Тут почала вчити музики в школі польського музичного товариства через відсутність українського. Заробітками допомагала сестрі виховувати та ростити 4 сини та доньку, тому вони отримали добру освіту.

Після Першої світової війни разом з сестрою переїхали до Бучача, де небіж Володимир Гамерський став повітовим лікарем.

У 1915 році заснувала приватну музичну школу.^[2] На початку 1920-х відкрила перші музичні класи, що стали прабатьками майбутньої музичної школи в Бучачі,^[3][4] яка розміщувалася в невеликому будинку, на якому була вивіска: «Музична школа».^[5]

За більшовицької влади працювала вчителькою Бучацької дитячої музичної школи.^[6]

Вшанування

На будинку, де проживала родина Гамерських (вул. Просвіти, 25^[7][8], нині — приміщення районного військкомісаріату^{[джерело?]}) встановлено пам'ятну дошку їй та небожу Володимиру.

Писати про Бучач і Бучачан і не згадати про Зосю Ілевичівну, це те, що співати пісню без акомпаньяменту, без музичної оправи