Ілля II Рареш

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рареш (значення).

Ілля ΙΙ Рареш (рум. Ilie II Rareş, нар. 1531 — пом. 1562) — господар Молдовського князівства з 3 вересня 1546 до 11 червня 1551 року, старший син Петра IV Рареша.

Ілля ΙΙ Рареш рум. Ilie II Rareş
рум. Iliaș Rareș
Ілля ΙΙ Рареш рум. Ilie II Rareş
Господар Молдовського князівства
3 вересня 1546 — 11 червня 1551
Попередник	Петро IV Рареш
Наступник	Стефан VI Рареш
Народився	1531(1531)
Помер	1562(1562) Халеб, Сирія
Батько	Петру IV Рареш
Мати	Олена Рареш
Релігія	іслам і православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

У 1541 році після другого правління Петра IV Рареша у Молдовському князівстві, Ілля як заручник був відправлений до Стамбулу^[1]. Правління Іллі Рареша характеризувалося жорсткою податковою політикою. Він уклав союз з поляками, з дозволу турків здійснив похід у Трансільванію проти австрійців і єпископа Мартінуцці (Martinuzzi), однак не домігся істотних результатів.

Ілля після смерті батька Петру IV Рареша, став спадкоємцем молдовського трону. В 1547 р. він, як і його попередники, склав присягу на вірність королю Польщі. Ілля, як і його молодші брати Костянтин і Штефан VII виховувались османською культурою. В 1551 році Штефан VI пішов під вплив турецького султана і прийняв іслам. Султан надав йому колишні молдовські землі з Білгородом, а молдовським господарем став молодший брат Штефан VII. Ілля ІІ підтримував грабіжницьку політику турків.

В лютому 1550 року напав на Бар як відповідь за грабунок турецьких купців загонами під командуванням барського старости Бернарда Претвича за участі синів коронного гетьмана Миколая Сєнявського; хотів полонити Б. Претвича, віддати його султану як дарунок^[2] В 1551 році з військом перейшов Дністер та спалив дощенту Брацлав. Провідником доріг служив йому Мормура. Король наказав Василю Костянтину Острозькому пильнувати кордони та бути напоготові.

У 1551 році передав молдовський престол своєму братові Штефану VI Рарешу, після чого прийняв іслам і став пашею Силістри.

Пізніше був заарештований, помер через хворе серце в турецькому ув'язненні в 1562 році (за іншими даними в 1553) в Халебі (сучасна Сирія).

Ілля ІІ Рареш був зображений на фресці в церкві монастиря Пробота, заснованого в 1530 році його батьком. Після прийняття ісламу, він був скинутий боярами і країною, а його обличчя на фресці у Проботі було завуальоване^[3].

Особисте життя

Іллю II Рареша підозрювали в бісексуальних стосунках. Цю гіпотезу висунув історик Дан Горія Матей, використовуючи хроніку Грігоре Уреке,^[4][5] який писав: «маючи при собі молодих турецьких радників, з якими він день проводив і пестився, а ночами з турецькими повіями, він віддалявся від християнських звичаїв».^[6]