Імператор Ітідзьо

Імператор Ітідзьо́ (яп. 一条天皇, いちじょうてんのう, ітідзьо: тенно:; 15 липня 980 — 25 липня 1011) — 66-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 31 липня 986 — 16 липня 1011^[3]. Єдиний син імператора Ен'ю та Фудзівара-но Сенсі, доньки канцлера Канеіе^[4].

Імператор Ітідзьо
яп. 一条天皇
Народився	15 липня 980[1][2]  Кіото, Японія
Помер	25 липня 1011[1][2] (31 рік)  Кіото, Японія
Поховання	Монастир Рьоан
Країна	Японія
Діяльність	правитель
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Ен'ю
Мати	Fujiwara no Senshid
У шлюбі з	Fujiwara no Teishid, Fujiwara no Shōshid, Fujiwara no Gishid, Fujiwara no Genshid і Fujiwara no Sonshid
Діти	Shūshi-naishinnōd, Atsuyasu-shinnōd, Bishi-naishinnōd, Імператор Ґо-Ітідзьо і Імператор Ґо-Судзаку
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

В дитинстві отримав ім'я принц Ясухіто. 984 року призначено спадкоємцем трону. Став імператором, коли йому виповнилося шість років,сессьо (регентом) при ньому був дід Фудзівара-но Канеіе, що помер 990 року, і тоді цю посаду обійняв його син — Фудзівара-но Мітікака^[4]. 993 року після оголошення імператора повнолітнім залишив посаду сессьо, але отримав посаду кампаку, зберігши повноту влади до 995 року, коли через хворобу пішов з посади, передавши її молодшому братові Фудзівара но Мітікане, але той раптово помер того ж року. Втім владу перебрав Фудзівара но Мітінаґа, що отримав посаду мідо-кампаку (палацовий радник).

999 року було видано «Тохоґентосірьо» (з 11 статей), що корегував діяльність знаті та священників. Включав три основні елементи нової системи в середньовіччі: «Святилищі та буддистські храми», «Зупинка на помилках» і «Суспільні справи». Його складовою був письмовий правовий кодекс «Сінсей» («Нова система для придворної знаті»), сформувавши тим самим кеґухо — правову систему, яка панувала в суспільстві придворної знаті до періоду Едо.

Сам імператор приділяв увагу літературі та музиці. З цієї причини високопоставлені придворні вважали за потрібне, щоб їхня донька влаштовувала культурні зустрічі з багатьма вправними поетесами. Особливо він захоплювався флейтою. Ічідзьо започаткував традицію щорічних імператорських паломництв до синтоїстських святилищ Касуга тайся, Охарано дзіндзя, Мацуноо тайся та Кітано Темманґу.

У 1000 році, під час пологів, помирає його перша дружина — Тейсі. Друга дружина, Сьосі, донька Мітінага Сьосі, народила майбутніх імператорів Ґо-Ітідзьо та Ґо-Судзаку^[5]. Ітідзьо планував оголосити сина — принца Ацуясу — спадкоємцем трону всупереч побажанню Фудзівара но Мітінаґи, але не наважився.

Помер у 32 роки, незадовго перед тим 1011 року зрікшись престолу на користь свого двоюрідного брата принца Окісади, що став відомий як імператор Сандзьо, і постригшись у монахи^[5].