Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Інвалідний візок
крісло з колесами, яке використовують люди, яким важко або неможливо ходити через хворобу, травму або інвалідність З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Інвал́ідний віз́ок[1] або колісне крісло[2] — технічний колісний засіб пересування, призначений для маломобільних людей з інвалідністю. За способом урухомлення розрізняють: візки, якими рухає двигун, і візки з ручним приводом (якими рухає людина, обертаючи колеса); також можливе переміщення візка іншою особою.
Remove ads
Історія
Найдавніша згадка про візок датується VI століттям. Це було зображення на сланцевому камені в Китаї. Відтак згадки про візок зустрічаються під час німецького Відродження, коли європейці починають виробляти крісла на коліщатах.
У 1655 році Стефан Фарффлер, 22-річний годинникар з паралічем, побудував перше у світі самохідне крісло на триколісному шасі, використовуючи систему кривошипів і зубчастих коліс.[3] Однак пристрій більше нагадував ручний велосипед, ніж інвалідний візок, оскільки конструкція включала руків'я, встановлені на передньому колесі.[4]
Більш-менш схожі на сучасні відповідники візки з'явилися 1760 року.[джерело?]
Перший легкий (зі сталевих трубок) візок сконструювали у 1932 році[5] Гаррі Дженнінґс та його приятель з інвалідністю Герберт Еверест. Обидва побачили комерційний потенціал винаходу і згодом стали першими масовими виробниками інвалідних візків «Еверест і Дженнінґс».
Remove ads
Різновиди
З-поміж візків із ручним приводом виокремлюють такі види:
- базові інвалідні візки для оселі й вулиці
- візки з важільним приводом
- інвалідні візки з високою спинкою
- активні інвалідні візки
- дитячі інвалідні візки
- спортивні інвалідні візки
- інвалідні візки з санітарною посудиною
- інвалідні візки для дітей з ДЦП[джерело?]
Доступність середовища
Узагальнити
Перспектива
Більшість сучасних візків мають двоє великих задніх коліс і два невеликі коліщата спереду. Такий візок потребує для розвороту простору 1,5×1,5 м. При прямолінійному русі простір для комфортного руху візком — 0,9÷1,2 м. Нахил поверхні доріжки не повинен перевищувати 1:20, нахил пандуса — 1:12 (8 %). Найвужчими місцями, які можуть становити нездоланну перешкоду для особи у візку, є входи до будинків, двері ліфтів, сходи, бордюри, турнікети, тісні санвузли, конструкція транспортних засобів. Деякі незручності створюють також пороги, елементи малих архітектурних форм, відсутність поручч. Також певні обмеження накладають зони досяжності, — адже особа у візку не може досягти якийсь предмет на верхніх полицях, відчинити кватирку вікна чи зафіксовану половину дверей, скористатись електричною розеткою у вузькому місці чи вішаком. В Україні затверджені загальнообов'язкові будівельні норми і правила[6], які передбачають безперешкодний доступ людей з особливими потребами до елементів інфраструктури[7]. Щоправда, на практиці будівельники часто нехтують цими вимогами[8][9].
Україна
На 2019 рік за даними ООН в Україні 1,7 млн людей з обмеженим можливостями[10]. ООН, та інші організації відзначають вкрай низьку доступність міського середовища для таких людей[10]. Так йде мова що у 2013 році 48% держустанов були недоступні[11]. Існують різного рівня документи щодо організації доступності середовища [12][13][14][15] та програми [16], проте, загальний рівень доступності все ще нижче середнього рівня.
Відомі користувачі візків
- Стівен Гокінг — фізик-теоретик, філософ
- Крістофер Рів — актор, виконавець ролі Супермена
- Франклін Рузвельт — 32-й Президент США
- Вольфґанґ Шойбле — німецький політик
- Френк Вільямс — діяч Формули-1
- Джанклаудіо Реґаццоні — пілот Формули-1
- Філіпп Стрейфф — пілот Формули-1
- Вейн Рейні — американський мотогонщик
- Іван Павло ІІ — Папа Римський
- Рік Гансен — діяч паралімпійського руху з Канади
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads