Інгуська автономна область

Інгуська автономна область, Інгуська АО (інг. ГІалгІай автономни область, рос. Ингушская автономная область) — адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР, що існувала в 1924-1934 роках .

ГІалгІай автономни область Ингушская автономная область Інгуська автономна область
1924–1934
Столиця	Владикавказ
Форма правління	Автономна область СРСР
Історичний період	Інтербелум
• Засновано	7 листопада
• Ліквідовано	15 січня
Населення
Попередник Наступник Інгуська національна область Чечено-Інгуська АО
Сьогодні є частиною	Росія

Інгуська АО, 1931

Центр — місто Владикавказ.

Історія

Інгуська АО була утворена 7 листопада 1924 з Інгуського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, яке не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Північно-Осетинської АО .

З 16 жовтня 1924 року Інгуська АО у складі Північно-Кавказького краю.

15 січня 1934 Інгуська АО була об'єднана з Чеченською АО в Чечено-Інгуську АО.

Адміністративний поділ[1]

Спочатку область мала поділ на 3 райони: Ачалуцький (с. Пседах), Горний (с. Ахкі-Юрт) і Назрановський.

8 березня 1926 Ачалуцький район було перейменовано в Пседахський, а Горний район розкраяно на Галашкинський і Пригородний (м. Владикавказ).

Станом на 1 жовтня 1931 до складу області входили 4 райони:

1. Галашкинський район — с. Галашки
2. Назрановський — с. Назрань
3. Пригородний — м Орджонікідзе
4. Пседахський — с. Пседах

Населення

За результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 75 133^[2] осіб.

Національний склад населення розподілявся таким чином^[3]:

Національність	Населення, чол.	Кіл-сть, %
Інгуші	62 230	83,6
Чеченці	10 972	14,8
Росіяни	922	1,2
Осетини	317	0,4