Інженер-генерал-полковник

Інженер-генерал-полковник (лат. ingenium — «здібність», «винахідливість»; і лат. generalis — загальний, спільний; і «полковник») — військове звання вищого (генеральського) офіцерського інженерного складу у деяких країнах, зокрема у СРСР в (1943—1971).

СРСР

Інженер-генерал-полковник Інженерно-берегова служба ВМС СРСР
Нашивки	Радянські військові звання
Існування	1943-1971
Категорія звань	Генерали і адмірали
Корабельний склад ВМС	Адмірал
Берегова служба ВМС	Генерал-полковник берегової служби (1943—1952)
Сухопутні війська/ВПС	Генерал-полковник
Військово-інженерний корабельний склад ВМС	Інженер-адмірал
Військово-інженерний склад сухопутних сил	Генерал-полковник інженерно-технічної служби

Інжене́р-генера́л-полко́вник — військове звання генеральського і адміральського складу інженерно-берегової служби ВМС СРСР в 1943–1971. Еквівалентом звання серед командного складу в сухопутних силах було звання генерал-полковник, а ВМС — адмірал; серед інженерно-технічного корабельного складу ВМС — інженер-адмірал, а серед інженерно-технічного складу сухопутних сил генерал-полковник інженерно-технічної служби.

Інженер-генерал-полковник був вище за рангом ніж інженер-генерал-лейтенант.

Передумови появи

Введені в 1935 році персональні військові звання різнилися у різних службах. В 1940 році підчас введення генеральських та адміральських звань для командного складу, відбулася часткова уніфікація^[1]. Для корабельного складу інженерно-технічної служби РСЧФ вводяться звання наближені до звань командного складу флоту, але з додаванням слова «-інженер» попереду^[2]. Наступний етап уніфікації військових звань різних складів відбувається у РСЧА та РСЧФ в 1942—1943 роках.

Введення (1943)

У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб РСЧА та РСЧФ. Вищий начальницький склад почав отримувати генеральські звання, а середній та молодший начальницькі складі почали отримувати військові звання за зразком з командним складом^[3].

В інженерно-береговій службі Військово-морських сил в 1943 році були введені генеральські звання, за зразком зі званнями берегової служби, але з додаванням слова «інженер-» на початку звання.

Скасування (1971)

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18.11.1971 року № 2319-VIII «Про військові звання офіцерського складу Збройних Сил СРСР» відбувається чергова уніфікація військових звань.

Серед іншого, змінам піддалися звання старших та молодших офіцерів інженерно-корабельного та інженерно-берегового складу. Звання, які починалися зі слова «інженер-», замінювалися на нові аналогічні корабельному складу, з додаванням «-інженер» наприкінці звання. Внаслідок цього інженер-генерал-полковники стають генерал-полковниками-інженерами^[4].

Такі ж процеси відбувалися в сухопутних силах та авіації, де скасовуються додавання до звання «інженерно-технічної служби», замість нього додавалася приставка до звання «-інженер». Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 18 листопада 1971 року № 846 «Про затвердження Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР» генерал-полковники інженерно-технічної служби та інженер-генерал-полковники стали вважатися у військовому званні генерал-полковник-інженер) ^[5][6].

Знаки розрізнення (1943—1971)

Згідно з указами Президії Верховної Ради від 6 січня 1943 року «О введенні нових знаків розрізнення для особового складу Червоної Армії»^[7] та від 15 лютого 1943 року «О введенні нових знаків розрізнення для особового складу ВМФ»^[8], вводяться нові однострої, та нові знаки розрізнення. Замість петлиць вводяться погони, на яких стали розміщуватися знаки розрізнення. Знаки розрізнення майже збігалися з імперськими.

Погони інженерно-берегової служби були шестикутні, вкриті срібним галуном (у корабельного складу та у береговій службі золоті) з чорною облямівкою та з сріблястими ґудзиками. На погонах розміщувалися золотисті п'ятипроменеві зірочки (у корабельного складу та у береговій службі сріблясті) відповідно званню, та золотиста «технічна емблема».

Погони інженер-генерал-полковника мали притаманний генералам візерунок у вигляді «зигзаг». На кожному погоні розташовувалося по три металеві зірочки.

Цікаві факти

На початку 1943 року в СРСР за знаки розрізнення були введені погони, знаки розрізнення яких здебільшого були оновленою версією попередніх імперських (використовувалися в Імперії до 1917 року, а в Добровольчих арміях до 1922 року, а в емігрантському середовищі до середини ХХ століття). Знаки розрізнення радянського інженер-генерал-полковника майже збігалися зі знаками розрізнення інженер-генерала Корпусу шляхів сполучень зразку 1809 року. Ця відповідність була порушена у 1827 році, при введенні знаків розрізнення в усіх родах військ Збройних сил та Флоту уніфікованих з цивільними чинами. Знаки розрізнення генеральських чинів починалися з двох зірочок, так як одна зірочка відповідала цивільному чину V класу статський радник, відповідність якому серед військових чинів (бригадир до 1796, капітан-командор до 1827) була відсутня. Тому знаки розрізнення радянського інженер-генерал-полковника мали збіг зі знаками розрізнення імперського інженер-генерал-лейтенанта зразку 1827 року (зірочки мали інше розташування).

Див. також