Інтеркаляційна сполука

Інтеркаляці́йна сполу́ка (рос. интеркаляционное соединение, англ. intercalation compound) — хімічна сполука, що утворюється в результаті інтеркаляції: оборотного включення, без ковалентного зв‘язування, молекулярних частинок певних реагентів у міжшаровий простір кристалічних речовин з шаруватим типом структури.

Сполука-господар, тверда, може бути макромолекулярною, кристалічною або аморфною. Може бути молекулярними комплексами з частковим переносом заряду або перерозподілом електронної густини між гостем (атомами металу або молекулами) і господарем (графітом, глинами). При інтеркаляції зберігається цілісність кристалічної структури господаря i лише збільшуються міжшарові віддалі та параметри ґраток.

Див. також

• Інтеркалант
• Бінарна інтеркаляційна сполука графіту

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.