Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Інтернаціонал (гімн)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Інтернаціона́л (фр. L'Internationale, від лат. inter — між і natio — нація) — міжнародний пролетарський гімн, текст якого написав Ежен Потьє у 1871 році[1] під час репресій Паризької комуни, а музику ― П'єр Дегейтер у 1888 році[2]. Цей гімн, перекладений багатьма мовами, широко використовується серед соціалістичних, анархічних, комуністичних та загалом антикапіталістичних рухів.
.svg){kind=link}
Від кінця XIX століття Інтернаціонал став основним славнем соціалістичного руху, коли Другий Інтернаціонал ухвалив її як офіційний гімн. Назва пісеі походить від Першого Інтернаціоналу — об'єднання робітників, яке провело свій конгрес у 1864 році.
Українською мовою гімн переклали Микола Вороний і Євген Григорук.
Remove ads
Тексти (переклади) українською мовою
Узагальнити
Перспектива
Переклад Миколи Вороного (найуживаніший)
Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв,
Як y вулкановій безодні
B серцях y нас клекоче гнів.
Ми всіх катів зітрем на порох
Повстань же, військо злидарів
Bce, що забрав наш лютий ворог
Щоб повернути, час наспів.
Приспів (після кожної строфи):
Чуєш: сурми заграли
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
He ждіть рятунку не від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім'я пролетарів.
Пусті слова про право бідних!
Держава дбала не про нас.
Hac мали за рабів негідних
Доволі кривди і образ.
B склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Bce те, що надбане трудами
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ a всюду, всюди
Безсильне — право,сильний — гніт.
B нужді та утисках ми бились,
A з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
A ми корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску
Вже промінь щастя нам засяв.
He треба прав без обов'язку
I обов'язку, що без прав!
Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
A паразитів жде біда!
Тоді, як грім під час негоди,
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.
Переклад Євгена Григорука
Присвята громадянинові Лефрансе, членові Паризької Комуни
Повстаньте, прокляті усюди!
Повстаньте, з голоду – раби!
Палає розум наш: се буде
Останній вибух боротьби.
Навік минулеє зітремо,
Юрба рабів, повстань як грім!
Ми світ увесь перевернемо:
Тепер – ніщо, будемо – всім!
Приспів (після кожної строфи):
Се вже бій остаточний
Перемога нас жде:
Інтернаціоналом
Ввесь род людський буде!
Згори визвольників немає –
Ані богів, ані царів:
Свої кайдани розламає
Міцна рука пролетарів!
Щоб вирвать дух свій із облуди,
А хижаків за горло взять,
Розпалим горн, залізо будем,
Доки гарячеє, кувать!
Держава гне, дурять закони,
І нашу кров податки п’ють.
Нема багатим перепони, –
Про право ж бідного не чуть!
Вставайте ж, хто в ярмі конає,
Бо рівність хоче других слів:
«Без обов’язків – прав немає,
Й без прав – нема обов’язків!»
В своїй величності огидні,
Царі фабрик та рудників.
Чи ж були на що друге здібні,
Ніж на грабіж робітників?
В своїх скарбницях всі бандити
Стопили в золото наш труд.
Лиш правду мають встановити
Робітники, як все візьмуть!
Царі манять нас димом слави –
Між нами – мир, війна – з царем.
Рушниці – геть, розірвем лави,
Дощенту армії зітрем.
Як людожери сі опруться,
Тоді ми їм покажем вмить,
Що кулі нашії здадуться,
Щоб генералів власних бить.
Ми всі, робітники, селяне –
Частина армії труда,
Лиш нам на землю право дане,
А глитаїв чека біда.
І наколи б круки, що звикли,
Товстіти з нашої крівлі,
В оден чудовий день всі зникли –
Засяло б сонце на землі.
Remove ads
Цікаві факти
Фрагмент перекладеного Миколою Вороним «Інтернаціоналу» цитує Володимир Маяковський у своєму вірші «Долг Украине»:
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знамёнах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав…»[3]
Оксана Забужко у соцмережі зазначає, що Петро Порошенко у своїй промові у ході виступу на Майдані з нагоди Дня Незалежності 24 серпня 2016 року[4] процитував «Маяковського — а Маяковський у цитованому вірші, своєю чергою, цитує Вороного… І виходить така прихована перекличка поетів — дуже символічна і навіть по-своєму пророчо-містична… Непоганий епіграф для військового параду в Києві-2016-го?… Маяковський, звісно, нічого такого на думці тоді не мав. І Президент наш, упевнена, не знав, що в такий спосіб передає „москалям“ привіт од розстріляного Вороного… Просто, є така штука… „помста мови“. Не ми говоримо — нами говорять. Важливо розуміти, хто…»[5]
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads