Інтронізація Імператора Японії

Інтронізація Імператора Японії (яп. 即位, そくい / しょくい, соку-і / сьоку-і, «заступання на посаду») — церемонія публічного проголошення успадкування престолу Імператора Японії новим монархом.

Імператор Сьова в інтронізаційних шатах (1926).

Інтронізаційні шати Імператора Комея (1846).

2019

Короткі відомості

В стародавні часи обряд інтронізації Імператора Японії був складовою церемонії передачі трону. Цей обряд згадується в кодексі Йоро (718), в розділі присвяченому божествам Неба і Землі. В «Анналах Японії» (720) описується інтронізація Імператора-жінки Дзіто, що була проведена 690 року. Під час обряду голова роду Мононобе тримав великий щит, голова роду Накатомі читав молитви божествам Небес, а голова роду Інбе вручав новій правительниці священні регалії Імператорської влади — меч і дзеркало. На інтронізації були присутні сотні чиновників, які плескали в долоні й кланялися Імператору^[1].

За правління Імператора Камму (781—806) обряд інтронізації був проведений за декілька днів поспіль церемонії передачі трону. Відтоді обидва дійства були розділені й виконувалися окремо. Інтронізація стала своєрідною декларацією божествам, духам Імператорських пращурів та населенню Піднебесної, що трон успадкував новий монарх^[1].

В «Церемоніях епохи Конін» (810 — 824) інтронізація представлена як окремий ритуал, незалежний від церемонії передачі країни, а в «Церемоніях епохи Дзьокан» (859—877), складених під впливом танського церемоніалу, описано порядок проведення цього ритуалу. Починаючи з середини 9 століття цей порядок став традиційним^[1].

Інтронізацію проводили наступним чином. В переддень церемонії майбутній монарх відсилав до Святилища Ісе святкове опахало хейхаку, щоби сповістити богиню сонця Аматерасу про успадкування ним японського престолу. Він призначав з такою самою звісткою гінців до гробниць своїх пращурів, а також оглядав свої церемоніальні шати для інтронізації. В день церемонії в палацовому дворі виставляли хоругви з сонцем та місяцем, і прапори на списах із чотирма божествами-охоронцями світу. Новий Імператор з'являвся в парадних шатах, із короною на голові, і сідав на урочисто прибраний трон. Церемоніймейстер-оповісник^[2] зачитував декларацію успадкування престолу, а одягнені в церемоніальний одяг цивільні чиновники танцювали, кланяючись на всі боки. Присутні військові, розмахували стягами, і кричали «Многая літа!»^[1].

Зазвичай, інтронізація відбувалась у Великій тронній залі^[3], проте 1177 року будівля згоріла і не відбудовувалася. 1180 року, за часів Імператора Антоку, обряд здійснювався у Малій тронній залі^[4], а з 1183 року, після інтронізації Імператора Ґо-Тоби — у приміщенні Великої державної ради. 1500 року Імператор Ґо-Касівабара відновив проведення церемонії у Малій тронній залі^[1].

Від 1869 року, починаючи з інтронізації Імператора Мейдзі, танський стиль і порядок проведення церемонії замінили новим японським. Замість парадних шат з китайською символікою, корони та трону стали використовувати аристократичний церемоніальний одяг, шапку та парадне сидіння. Відповідно до Закону про Імператорський дім 1889 року^[5] та Указу про сходження на престол 1909 року^[6] інтронізація мусила проводитися восени або взимку у старій японській столиці Кіото^[1].

Новий чинний Закон про Імператорський дім від 1947 року передбачає церемонію інтронізації під час успадкування японського престолу новим монархом^[1][7].

Див. також

• Інтронізація