Іоаникій Дьячков (єпископ)

Іоанникій Дьячков (в миру Іван Дьячков ^[1]; 11 (23) листопада 1858 село Лом (Ломовське), Яранського повіту, Вятської губернії — липень 1923) — ректор Катеринославської духовної семінарії, доглядач Приворотського духовного училища Подільської єпархії, настоятель Києво-Печерського та Ніжинського Благовіщенського монастиря, до 1922 року — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії на спокої, єпископ Олонецький і Петрозаводський (1916—1919).

Іоаникій Дьячков
Єпископ Олонецький і Петрозаводський
30 листопада 1916 — 17 листопада 1919
Церква:	Відомство православного сповідання Російської імперії
Попередник:	Никанор Надєждін
Наступник:	Євген Мєрцалов
Єпископ Кириловський вікарій Новгородської єпархії
30 вересня 1907 — 30 листопада 1916
Попередник:	Феодосій Феодосіїв
Наступник:	Варсонофій Лебедєв
Альма-матер:	Вятська духовна семінарія (1881) і Казанська духовна академія (1898)
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Іван Дьячков
Народження:	11 (23) листопада 1858 село Лом (Ломовське), Яранського повіту , Вятської губернії
Смерть:	1923(1923)
Єп. хіротонія:	30 грудня 1907

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дьячков.

Біографія

Народився 11 листопада 1858 в селі Лом (Ломовське) Яранського повіту Вятської губернії (нині Яранський район Кіровської області).

У 1881 році закінчив Вятську духовну семінарію та призначений псаломщиком, а потім учителем народного училища.

16 грудня 1885 висвячений у сан диякона.

Незабаром овдовів і у 1894 році вступив до Казанської духовної академії.

Пострижений в чернецтво. 31 травня 1897 році висвячений на священика.

У 1898 році закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я з правом викладання в семінарії ^[1], і призначений помічником доглядача Сарапульського духовного училища.

З 1899 року — доглядач Приворотського духовного училища Подільської єпархії.

З 1902 року — ректор Катеринославської духовної семінарії в сані архімандрита.

З 1904 року — настоятель Ніжинського Благовіщенського, а потім Старорусского Спасо-Преображенського монастиря.

З 1905 року — настоятель Новгородського Юр'ївського монастиря.

30 вересня 1907 хіротонізований в Новгороді на єпископа Кирилівського, вікарія Новгородської єпархії . Чин хіротонії здійснювали: архієпископ Новгородський Гурій Охотін), єпископ Тихвинський Феодосій Феодосіїв і єпископ Ямбурзький Сергій Тихомиров. Перший з кирилівських владик, місцеперебуванням якого призначений Києво-Печерський монастир, з управлінням ним на правах настоятеля^[2].

Часто бував у монастирях не тільки Кирилівського повіту, але Череповецького і Устюженського, а також відвідував численні парафіяльні храми, в більшості з яких архієрейські богослужіння ніколи до цього не відбувалися^[2].

З 1908 року пожиттєвий член товариства допомоги малозабезпеченим студентам Казанської духовної академії.

З 30 листопада 1916 року — єпископ Олонецький і Петрозаводський . Прибув до Петрозаводська 22 грудня^[3].

Був учасником Помісного Собору Православної церкви Росії у 1917—1918 років в Москві.

Після захоплення влади більшовиками майже не з'являвся в Петрозаводську. Навесні 1918 року Патріарх Тихон надав йому право перебування в Олександро-Свірському монастирі; восени того ж року єпископ оселився на монастирському подвір'ї в Петрограді і більше єпархію не відвідував. У 1919 році виїхав на батьківщину і там залишився, у зв'язку з чим був звільнений на спокій Патріархом Тихоном.

У 1922 році ухилився в обновленство і зайняв Казанську обновленскую кафедру.

У вересні 1922 переміщений на Калузьку обновленську кафедру ^[4].

Помер у 1923 році, будучи калузьким обновленським архієреєм ^[5].