Іранська міфологія

Іранська міфологія — міфологія древнього Великого Ірану. Початковий етап формування іранської міфології відноситься до епохи індоіранської спільності (ІІ - перша половина I тисячоліття до н. е.)^[1] .

Статуя Хоми у Персеполі

Ключовий текст міфології - "Шах-наме" поета Фірдоусі, написаний на рубежі X-XI століть. Робота Фірдоусі значною мірою спирається, із зазначенням авторства, на історії та персонажів зороастризму не тільки з Авести, але і з пізніших текстів, таких як Бундахішн та Денкард.

Головним джерелом для реконструкції іранської міфології є «Авеста» ^[1].

Міфологія Ірану та Персії близька до ведичної міфології Індії (близько 1000 до н. е.). Вона походить від загальної індоєвропейської основи^[2]. Багато імен древнього пласта міфології Ірану має спільне коріння серед імен ведичних гімнів. Наприклад, Йима, який згодом став перським Джамшид - ведичний бог Йама (божество мертвих). Історія Джамшида - одна з найбільш закінчених легенд міфології Стародавнього Ірану^[3].

Іранська та ведійська міфології мають безліч спільних сюжетів: верховне семибожжя; боротьба за владу у Всесвіті двох споріднених, але ворогуючих між собою груп богів; бій героїв із драконами; скидання на землю небесних вод; дві посмертні дороги душі; чудовий міст у потойбічний світ та ін. Мітра, Апам-Напат, давньоіранський Хаома та ведійський Сома; дракон (Ажі Дахака у іранців, Ахі Будхнья у «Ведах»), та ін.

Єврейська міфологія, представлена в «Хаггаді», споріднена з перською^[3].

Див. також

• Мітра
• Зороастризм
• Ведійська міфологія
• Праїндоєвропейська релігія