Іранське космічне агентство

Іра́нське космі́чне аге́нтство (перс. سازمان فضايی ايران — Sázmán e Fazái e Irán) — державна організація Ірану з дослідження космічного простору.

Іранське космічне агентство
перс. سازمان فضایی ایران
Тип	космічне агентство[d]
Засновано	1 лютого 2004
Країна	Іран
Штаб-квартира	Тегеран (35°14′06″ пн. ш. 53°55′15″ сх. д.)
Вебсайт: isa.ir
Іранське космічне агентство у Вікісховищі

Історія

У квітні 2003 року засновано Іранське космічне агентство (ІКА). Затверджено п'ятирічний план розвитку космічної галузі, що включав запуск щонайменше п'яти супутників зв'язку й дистанційного зондування Землі, а також декількох дослідницьких мікросупутників. ІКА призначили головним координуючим органом, яким раніше фактично був Іранський центр дистанційного зондування.

Ракети-носії

Серія «Шахаб» (вважається подібною до ракети КНДР — Тепходон-2). Відома, наприклад, ракета IRIS^[en], яку успішно запустили 25 лютого 2007 року (корисне навантаження не уточнюється). Ракета не виходила на орбітальний політ, після досягнення висоти 150 км носій спустили на поверхню Землі за допомогою парашута^[1].

Сучасною ракетою-носієм є ракета-носій «Сафір». Перший вдалий запуск «Сафір-2» відбувся 4 лютого 2009 року.

Космодроми

Основною точкою запуску іранських космічних ракет вважається місто Імамшехр в провінції (остані) Семнан, звідкіля було запущено суборбітальну ракету серії «Шахаб-3». Другий космодром Ірану розташований у місті Кум.

Місії

• Перший іранський супутник «Синах-1» був запущений у космос 28 жовтня 2005 року ракетою-носієм Космос-3М з космодрому «Плесецьк» (РФ). Тобто, Іран став 43-ю країною зі своїм власним супутником у космосі. Другий супутник «Синах-2» був запущений в 2008 році^[2].
• 22 квітня 2020 року, згідно з повідомленням агентства Iran Front Page, Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) успішно вивів на орбіту перший військовий супутник «Noor», що в перекладі з перської означає «Світло». Супутник «Noor» перебуватиме на висоті 425 км від поверхні Землі. В Ірані виведення військового супутника на орбіту оцінюють, як головне досягнення космічної галузі країни^[3][4].
• 27 лютого 2022 року, в космос, на орбіту з висотою 500 км, запустили другий іранський супутник-розвідник «Nour-2».
• 27 вересня 2023 року, згідно з повідомленням Al Jazeera, іранський супутник «Nour-3» успішно вивели на орбіту за 450 км від поверхні Землі. Першу версію супутника «Nour» запустили у квітні 2020 року, що стало першим успішним запуском військового супутника-розвідника в Ірані^[5][6].
• 20 січня 2024 року, згідно з повідомленням державних ЗМІ, Іран успішно запустив у космос дослідницький супутник «Sorayya». Ракета «Gayem-100» вивела супутник вагою приблизно 50 кг на низьку навколоземну орбіту висотою 750 км^[7][8].
• 14 вересня 2024 року, згідно з повідомленням державних ЗМІ, Іран успішно запустив у космос дослідницький супутник «Chamran-1». Супутник виведений на орбіту висотою 550 км за допомогою ракетоносія з твердопаливним двигуном «Qaem-100». Також повідомляється, що перші сигнали від супутника вже отримано^[9].

Плани на майбутнє

Наступний супутник «Месбах» планували створити за допомогою фахівців космічного агентства Італії, а запустити також своєю ракетою-носієм. Зі слів Мехрон Міршамс, заступника глави Іранської аерокосмічної асоціації, іранські експерти на цей час зайняті в 5 проєктах супутників, включаючи «Зохрех», «Месбах», ЗС-4, СМ-2С і «Сефехр». Розробляються подальші модифікації ракет-носіїв — «Шахаб-5» з чотирма прискорювачами на РДТТ для низькоорбітального корисного навантаження 250—300 кг і «Шахаб-6» з прискорювачами на РРД для корисного навантаження 550 кг.

21 листопада 2005 року вперше випущено пресреліз про плановану іранську програму пілотованої космонавтики, що включає одномісний 2-тонний космічний корабель і в перспективі невелику космічну лабораторію.

Неофіційні китайські джерела повідомляли, що Іран готовий брати участь у розгортаємій програмі створення орбітальної станції КНР.

20 серпня 2008 року, ІКА оголосило, що Іран розробить і здійснить власний пілотований запуск у межах десятиліття, а плановану дату запуску повідомлять протягом пів року. У разі здійснення цих амбітних планів у такі стислі терміни, Іран може стати п'ятою космічною наддержавою з пілотованою космонавтикою, поступившись лише Індії (планує власний космічний корабель до 2014—2015 рр.) й випередивши навіть об'єднану Європу (плани — після 2018 р.) та Японію (плани — після 2020 р.). Згідно з тією ж заявою, Іран мав намір стати до 2021 року провідною аерокосмічною державою регіону.

Див. також

• Фарґам