Ірена Сольська

Ірена Сольська, власне Кароліна Флора Сольська, уроджена Пошвік (27 жовтня 1877, Варшава — 8 березня 1958, Сколімув ) — польська актриса і театральний режисер, керівник театрів; одна з найвідоміших актрис в історії театру в Польщі ; дружина Людвіка Сольського .

Ірена Сольська
Ім'я при народженні	пол. Irena Poświk
Народилася	27 жовтня 1877(1877-10-27)[1]  Варшава, Королівство Польське, Російська імперія або Варшава, Російська імперія
Померла	8 березня 1958(1958-03-08)[1] (80 років)  Констанцин-Єзьорна, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Російська імперія  Республіка Польща
Діяльність	акторка, театральна режисерка, акторка театру, режисерка
Заклад	Театр імені Юліуша Словацького, Театр імені Юліуша Словацького і Театр імені Юліуша Словацького
У шлюбі з	Людвік Сольський і Otton Grosserd
Батьки	Bronisława Poświkowad
IMDb	nm3175295
Нагороди та премії
Ірена Сольська у Вікісховищі

Могила Сольської на Повонзькому цвинтарі

Біографія

Донька Тита Мечислава та художниці Броніслави Пошвікової, уродженої Бержинської. Дебютувала 26 лютого 1896 під псевдонімом Ґурська в головній ролі у виставі «Граф Рене» на сцені Лодзького театру. У 1896–1900, 1905–1910 та 1913–1919 роках вона була актрисою Міського театру в Кракові. У 1900–1905 роках виступала у Львові, а з 1919 року — у Варшаві. У сезоні 1932–1933 рр. керувала власним Театром ім. Жеромського у Варшаві. У сезоні 1948–1949 років вона була актрисою Нового театру в Легниці .

Останні роки життя провела в Будинку актора в Сколімові . У 1978 році вийшли її «Спогади», а в 1984 році «Листи» .

Сольська описує у своїх мемуарах, що вона відвідала психіатричну лікарню Едварда Флатау приблизно в 1920 році, граючи божевільну дружину (Марію) у комедії Зигмунта Красінського "Nie-boska". Вона також зазначає, що окрім візиту вона також була ним оглянута ^[2] .

У 1899 році її портрет, який зараз знаходиться в колекції Національного музею в Кракові, виконав Леон Вичулковський .Похована на кладовищі Повонзкі у Варшаві на алеї Заслужених (могила 74/75) .

Була другою дружиною Людвіка Сольського ; після розлучення з Сольським вона вийшла заміж за Оттона Гроссера, залізничного службовця, у листопаді 1914 року.

Під час війни допомогла багатьом людям, в т.ч Софії Розенблюм Шиманській, неврологу.

• 
  Леон Вичулковський, Портрет Ірени Сольської, 1898
• 
  Яцек Мальчевський, Портрет Ірени Сольської, 1901
• 
  Станіслав Виспянський, Портрет Ірени Сольської, 1904
• 
  Войцех Коссак, Інфанта (Ірена Сольська), 1908

Ордени та нагороди

• Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (11 жовтня 1955) ^[3]
• Золотий Хрест Заслуги (двічі: 23 червня 1927 ^[4], 15 червня 1946 ^[5] )
• Золотий академічний лавр (07.11.1936) ^[6]