Ісатай Тайманов

Ісатай Тайманов (каз. Исатай Тайманұлы, рос. Исатай Тайма́нов; 1791–1838) — герой національно-визвольної боротьби казахського народу, керівник антифеодального і антиколоніального повстання в 1830-х роках. У Букеївській Орді (1836–1837). З 1812 один із старших у роді Берш, що кочували поблизу Каспійського моря. Протести Тайманова проти насильства над селянами викликали невдоволення хана і величезну популярність Тайманова в народі. У лютому 1836 Тайманов разом з Махамбетом Утемісовим та іншими очолив повстання.

Ісатай Тайманов
Народився	1791[1][2]  Атирауська область, Казахська РСР, СРСР
Помер	12 липня 1838(1838-07-12)[3]  Букеєвська орда, Оренбурзька губернія, Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тайманов.

У 1837 в загонах Тайманова налічувалося до 2 тисяч озброєних жигітів.

15.11.1837 в урочищі Тастюбе повстанці були розбиті. 13 грудня Тайманов з невеликим загоном в 40 чоловік прорвався через лінію царських військ і пішов за Урал, у Молодший жуз, де приєднався до виступу султана Каіп-Галі Ішиматова, що намагався відірвати Молодший жуз від Росії. У липні 1838 загинув при зіткненні з загоном царських військ.

В Алмати на честь Ісатая Тайманова названа вулиця.

У 2003 році в Атирау було встановлено пам'ятник Махамбета і Ісатая.

Див. також

• Повстання Ісатая Тайманова