Історія (Вільгельм Тірський)

У Вікіпедії є статті про: Історія (значення) та Historia Hierosolymitana.

«Історія» (лат. Historia) — єрусалимська хроніка XII ст. присвячена історії хрестових походів і Єрусалимського королівства. Автор — архієпископ Вільгельм Тірський, уродженець Єрусалима, учасник і свідок подій. Написана після 1184 року^[1], класичною латиною, на замовлення короля Амальріха І. Складається з 23 книг. Видатна пам'ятка латинської літератури середньовіччя.

Історія
Historia
Балдуїн IV (з французького перекладу хроніки; Британська бібліотека)
Жанр	хроніка
Форма	проза
Автор	Вільгельм Тірський
Мова	латина
Написано	1184
Опубліковано	1549

Назва

Оригінальна назва твору не збереглася. В історіографії використовуються назви залежно від списку чи видання.

• «Історія» (лат. Historia), або «Історія» Вільгельма Тірського — найкоротша назва.
• «Історія Єрусалиму» (лат. Historia Hierosolymitana) — коротка назва зі списків^[2].
• «Історія діянь, що сталися за морем» (лат. Historia rerum in partibus transmarinis gestarum) — довга назва деяких списків^[2].
• «Історія священної війни» (лат. Belli sacri historia) — назва першого видання 1549 р.
• «Хроніка Вільгельма, архієпископа Тірського» (лат. Willemi Tyrensis Archiepiscopi Chronicon) — за виданням 1986 р.

Історія "Хроніки"

Описує період від VII ст., від арабського завоювання Сирії, до початку 1184 року. Остання книга недописана — має лише вступ і першу частину. В основі хроніки опис Першого хрестового походу і політичної історії Єрусалимського королівства. Упорядкована як захоплююча наративна історія, хоча планувалася як строго літописне, хронологічне оповідання.

Більша частина тексту була завершена до 1179 року, до участі автора у ІІІ Латеранському соборі, але правлена після його повернення в 1180 році, з урахуванням інтересу європейського читача. При укладанні хроніки було використане широке коло джерел: свідчення очевидців, документи королівського архіву Єрусалима, джерела з арабських бібліотек, утрачені хроніки хрестоносців тощо. Автор часто критикує королів і діячів свого часу, негативно описує тамплієрів і мусульман, схвально ставиться до Візантії і Саладіна.

Оригінал втрачено, оригінальна назва невідома. Твір зберігся в багатьох копіях-списках, які укладалися починаючи з ХІІІ ст. Перший французький переклад з'явився одразу після смерті автора, по тому книга перекладалася різними мовами. Уперше видана латиною 1549 року в Базелі. Повне академічне видання вийшло 1986 року. Цінне джерело з історії хрестових походів і середньовічного Близького сходу.

Зміст

• Вступ (Prologus)

  Зазначення авторства. Пояснення принципів укладання хроніки: (1) слід писати істину, що породжує ворогів, а не бути запопадливим перед владою (2) слід вміти добре писати, щоб багатство змісту подій на втратило від невміння письменника. Мотив написання: любов до батьківщини (Єрусалима), аби про її величну історію і її діячів знали нащадки. Причина написання: замовлення Амальріка І, за наказом якого Вільгельм вже написав іншу працю з історії мусульман від Магомета до 1184 р. Пояснення структури хроніки: 23 книги (libros), розділені на глави (capitula), що складаються із статей (articulum). Виклад подій подається у хронологічному порядку із коментарями-вставками автора, призначеними для необізнаних читачів^[3].

• Книга 1 (Liber I)
  • Глава І. Про те як в часи августа Іраклія, Умар, син Хатаба, третій після Магомета, князь арфумський, захопив усю Сирію (CAPUT PRIMUM. Quod tempore Heraclii Augusti, Homar filius Catab, tertius post Mahumeth, dux Arphum, universam occupavit Syriam).
  • Глава ІІ. Якою була причина того, що він так зненацька захопив Схід; і так само про те як він прийшов до Єрусалима і наказав перебудувати Храм Господній (CAPUT II. Quae fuit occasio, quod ita subito Orientem occupavit; et quod idem Hierosolymam veniens, templum Domini reaedificari praecepit).
  • CAPUT III. Quanto tempore sub alternis dominiis Syria jugum passa est servitutis: et quomodo fidelibus, qui sub infidelium ditione degebant, utilis fuit amicitia magnifici imperatoris Caroli, cum Aarum rege Persarum contracta.
  • CAPUT IV Quomodo in potestatem devenit Aegyptii caliphae, et quomodo Heque nequissimo regnante, servitutis jugum super fideles factum sit intolerabilius; et de ruina ecclesiae Hierosolymitanae.
  • CAPUT V. Quae erat conditio fidelium per illud tempus inter infideles.
  • CAPUT VI. Quomodo patri nequam, filius Daber egregius moderator regni successit: et precibus domini Romani, Constantinopolitani imperatoris, reaedificatur ecclesia, cooperante Joanne Carianite, Constantino monacho necessaria ministrante.
  • CAPUT VII De ortu et prima origine gentis Turcorum.
  • CAPUT VIII. Quot et quantis vitiis per illud tempus subjectus esset mundus.
  • CAPUT IX. Quomodo peccatis exigentibus, Persae usque ad Hellespontum universas occupaverunt regiones.
  • CAPUT X. Quomodo per idem tempus fidelium turbae ad Urbem sanctam accedebant, et qua conditione habebantur tam intus quam extra: et quomodo in manus Turcorum iterum restituta est civitas.
  • CAPUT XI. De adventu viri Dei, Petri Eremitae; et collatione ejus, et venerabilis viri Simeonis patriarchae Hierosolymorum.
  • CAPUT XII. Revelatio quae facta est eidem Petro, in ecclesia Sanctae Resurrectionis.
  • CAPUT XIII. De controversia inter imperatorem Henricum, et Gregorium papam septimum: et quomodo Urbanus ejus successor, Petrum ab Jerosolymis reversum, benigne suscepit.
  • CAPUT XIV. De ingressu domini Urbani papae ad partes ultra montanas, et synodo apud Clarummontem habita.
  • CAPUT XV. ???
  • CAPUT XVI. Qui de principibus ad iter se obtulerunt; et de signo crucis, quod ituri vestibus suis in signum voti et futurae peregrinationis imprimebant.
  • CAPUT XVII. Nomina principum qui de regno Francorum et Teutonicorum iter assumpserunt.
  • CAPUT XVIII. Galterus Sensaveir primus viam ingressus, Constantinopolim pervenit.
  • CAPUT XIX. Petrus Eremita subsecutus, per Hungariam transiens, Hungarorum sentit perfidiam.
  • CAPUT XX. Apud Niz urbem Bulgariae, inter peregrinos et Bulgaros tumultus oritur periculosus.
  • CAPUT XXI. Petrus fugientem suum revocat exercitum, et iterum cum Bulgaris quaerit pacifice convenire; sed factus est error novissimus pejor priore, et dissipatae sunt ejus legiones.
  • CAPUT XXII. Petrus, recollecto profligatarum legionum suarum residuo, Constantinopolim pervenit; et transito Bosphoro, castrametatur in Bithynia.
  • CAPUT XXIII. Exercitus ejus, eo absente, a finibus Nicaenis praedas agit, et juxta urbem Nicaenam oppidum expugnat.
  • CAPUT XXIV. Solimannus Turcorum princeps praedictum recuperat oppidum; et quotquot in eo reperit, gladio perimit.
  • CAPUT XXV. Concitatur adversus eumdem Solimannum ob caedem fratrum universus exercitus, et pugnans adversus eum consumitur.
  • CAPUT XXVI. Sotimannus victor nostrorum castra diripit: residuum populi aut captivum trahit, aut perimit; castrum Civitot obsidet; sed, audita imperatoris legatione, recedit.
  • CAPUT XXVII. Godescalcus, sacerdos quidam Teutonicus, iterum exercitum ducens, in Hungariam pervenit; qui turpia in Hungaros operari non veretur.
  • CAPUT XXVIII. Epistola regis Hungarorum ad praedictum Godescalcum, et ejus exercitum; et interitus eorumdem miserabilis.
  • CAPUT XXIX. Quomodo praecedentes exercitus subsecuta est insensatorum hominum multitudo infinita, Judaeorum interimens populum, et absque disciplina incedens.
  • CAPUT XXX. Quomodo castrum Meeszeburg obsederunt, et septingentos ex Hungaris interfecerunt, et tandem divinitus in fugam versi, pene omnes ab Hungaris interfecti sunt
• Книга 2 (Liber II)
• Книга 3 (Liber III)
• Книга 4 (Liber IV)
• Книга 5 (Liber V)
• Книга 6 (Liber VI)
• Книга 7 (Liber VII)
• Книга 8 (Liber VIII)
• Книга 9 (Liber IX)
• Книга 10 (Liber X)
• Книга 11 (Liber XI)
• Книга 12 (Liber XII)
• Книга 13 (Liber XIII)
• Книга 14 (Liber XIV)
• Книга 15 (Liber XV)
• Книга 16 (Liber XVI)
• Книга 17 (Liber XVII)
• Книга 18 (Liber XVIII)
• Книга 19 (Liber XIX)
• Книга 20 (Liber XX)
• Книга 21 (Liber XXI)
• Книга 22 (Liber XXII)
• Книга 23 (Liber XXIII)