Абітібі-Теміскамінг

Абітібі-Теміскамінг (фр. Abitibi-Témiscamingue) — адміністративний регіон розташований на північному сході провінції Квебек (Канада). У списку регіонів Квебеку має умовний номер «08».

Абітібі-Теміскамінг
Abitibi-Témiscamingue
Країна	Канада
Провінція	Квебек
Межує з: сусідні адмінодиниці Оттава, Морісі, Північ Квебеку  ?
Офіційна мова	французька
Населення
- повне	150 622 чол. (2007)
- густота	2 чол./км²
Етнікон	фр. Abitibi-Témiscamien[1], фр. Témiscabitibien[2] і фр. Témiscabitibienne[2]
Площа
- повна	65 143 км²
Часовий пояс	UTC−5
Вебсайт	abitibitemiscamingue.gouv.qc.ca
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Абітібі-Теміскамінг

Регіон вважається віддаленим, населення невелике. Через нестачу роботи чимало молоді переселяється до південніших регіонів, зокрема до Монреалю, до Гатіно і до міста Квебек.

Регіон є багатий корисними копалинами. Багато шахт.

Міста

Руен-Норанда, Валь-д'Ор, Амос, Ля-Сарр (La Sarre), Віль-Марі (Ville-Marie).

Демографія

• Населення: 150 622 (2007)
• Площа: 65 143 км² (2007)
• Щільність: 2 мешканці /км² (2007)
• Народжуваність: 9,2 ‰ (2004)
• Смертність: 7,5 ‰ (2003)
• Мова, якою розмовляють вдома
  • Французька мова, 94,8 %
  • Англійська мова, 3,6 %
  • Мова індіанців алгонкінів (коло 2000 осіб; інші алгонкіни розмовляють англійською або французькою)^[3]
• Мова, якою розмовляють на роботі (2001)
  • Французька, 78,6 %
  • Французька та англійська, 19,1 %^[4]

Українці у Абітібі

Українська церква у містечку Валь-д'Ор (Val-d'Or)

Після Другої Світової війни у Абітібі виникла помітна українська громада. Новоприбулі іммігранти з України знаходили роботу на шахтах. Діяли українська церква, вечірня українська школа (де українські діти вчили рідну мову) і навіть маленька радіостанція. Пізніше громада зменшилася: діти українських іммігрантів виросли і переселилися у південніші регіони, зокрема до провінції Онтаріо.