Авреліо Пальмієрі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пальмієрі.

Авреліо Пальмієрі (італ. Aurelio Palmieri; 4 травня 1870, Савона — 18 жовтня 1926, Рим) — італійський священник, славіст, історик церкви, перекладач.

Авреліо Пальмієрі
1910-1920-ті 1910-1920-ті
Народився	4 травня 1870(1870-05-04)[1]  Савона, Лігурія, Італія[1]
Помер	18 жовтня 1926(1926-10-18)[1] (56 років)  Рим, Королівство Італія[1]
Країна	Королівство Італія[1]
Діяльність	католицький священник, богослов, орієнталіст
Авреліо Пальмієрі у Вікісховищі

Біографія

Приєднався був до августинців, але згодом став світським. Його основна увага була присвячена теології, історії християнства, візантійським студіям та східному християнству. Пальмієрі кілька років працював у бібліотеці Конгресу, а з 1922 і до смерті був директором слов'янського відділу Інституту Східної Європи в Італії. Він написав 15 книг і сотні статей, а також перекладав літературні твори російських та польських авторів. Найзначніші його праці — Російська церква (La chiesa russa, le sue odierne condizioni e il riformismo dottrinal) та Догматичне православне богослов'я (Theologia dogmnatica ortodossa (Ecclesi graeco-russicae) ad lumen Catholicce doctrinac examinata et discussa).

У 1909–1913 роках Андрей Шептицький придбав приватну бібліотеку Пальмієрі для львівського «Студіону», що стала одним із найвагоміших надходжень того періоду.^[2]

Див. також

• Паоло-Еміліо Паволіні