Авторитетність

Авторитетність або репутація (від давньоверхньонімецького liumunt, «репутація, слава, чутка», від германського hl(e)u, «звук, репутація»)^[1] — це соціальна оцінка, репутація та становище, що випливають з думки інших людей. У юридичних текстах та коментарях добру репутацію часто називають доброчесністю.

Важливу роль у здійсненні владних відносин відіграє авторитет, який є вираженням ставлення до існуючої влади з боку суспільства в цілому та його складових: класів, соціальних груп, громадян. Авторитет, як правило, розуміється як можливість впливати на поведінку окремих груп, особистостей без застосування насильницьких засобів. Він передбачає свідоме підпорядкування нормам і законам, встановленим існуючою в цьому суспільстві владою. Відповідно, авторитетність — це певна риса, яка означає здатність впливати на поведінку окремих груп і особистостей без застосування насильницьких засобів.^[2]

Авторитет влади визначається як відповідність характеру, функцій влади інтересам всього суспільства або певних соціальних груп, класів. Влада має авторитет, коли її інститути функціонують відповідно до законів, а її розпорядження виконувані та виконуються. Таким чином, взяті в єдності влада і авторитет означають дієздатність влади. Виходячи з раніше сказаного, можна скласти таку формулу: авторитет + влада = дієздатність влади.^[2]

Правова історія

Репутація - це термін, що походить з 12 століття і може мати як позитивні, так і негативні конотації. З іншого боку, «бездоганний» сьогодні використовується лише в позитивному значенні. Протилежний термін bescholten походить від schelten і використовувався у значенні «зневажений», «образливий», «негідний», «аморальний», «звинувачений».

У Середньовіччі, наприклад, людям з поганою репутацією не дозволялося обіймати певні посади. Також обтяжуючим покаранням було насильство над жінкою з доброю репутацією. Якщо хтось здобув погану репутацію через наклеп, ця безневинна людина могла звільнитися від поганої репутації, склавши клятву очищення.

Доказом доброї репутації в Середньовіччі був лист про добру репутацію. Її могли видати людині, якщо місто мало на це привілей. У документі з імперського міста Нюрнберга зазначено: «Таким чином, лист про добру репутацію і загальне підтвердження короля або імператора, який підлягає осуду, має бути виданий публічно в суді чесним писарем» ^[3].