Аборигени

Абориге́ни (лат. aborigines; від ab origine — «від початку») — автохтони — корінні мешканці певної місцевості або країни, тубільці, які живуть у ній здавна, на відміну від прибулих поселенців^[1].

Аборигени Австралії

Загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй. Корінне, споконвічне населення певної території. Синонімами, але не повними, слова «аборигени» є — «автохтони», «тубільці», «корінний народ»^[2].

У вузькому значенні — суспільства, що перебувають на стадії розпаду первісності (або більш низькому рівні, ніж панівні спільноти), але залучені до загальної економічної та політичної системи сучасних державних утворень. Мова йде про такі етнічні спільноти, які відстали в цивілізаційному розвитку і ведуть традиційний спосіб життя, збереження якого потребує захисту території їхнього проживання від припливу іншого населення та сучасної індустрії.^[2].

Вживання

Термін «аборигени» має наступну дефініційну парадигму:

• Стародавні мешканці Середньої Італії — згідно з римськими легендами, окремий народ, який жив на Апеннінах. Витіснені сабінянами, аборигени оселилися у гирлі Тибру. Їх стали називати латинянами.
• Аборигени Тайваню — корінні мешканці Тайваню;
• Австралійські аборигени — корінні мешканці Австралії;
• Аборигени Тасманії — корінні мешканці острова Тасманія, винищені в 1876 році;
• Канадійські індіанці — корінні мешканці Канади
• Аборигени островів Торресової протоки