Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Агора (фільм)
фільм З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Агора» — іспанська історична драма 2009 року. Режисер фільму Алехандро Аменабар, автори сценарію Алехандро Аменабар і Матео Ґіл, в головних ролях Рейчел Вайс і Макс Мінґела. Фільм співпрофінансовано іспанською компанією Sogecable[1] і презентовано під час конкурсного показу Каннського кінофестивалю 2009 року[2]. Реліз у Іспанії відбувся 9 жовтня 2009 року[3].
Remove ads
Інтрига
У фільмі розповідається історія Гіпатії, жінки філософа з римського Єгипту, роль якої зіграла Рейчел Вайс. Через поетичну вільність, біографічний фільм має романтичну складову: кохання раба Гіпатії до неї[4].
Сюжет обертається довкола філософа-астронома Гіпатії з Александрії (Вайс) і декількох чоловіків, її знайомих, наприклад раба Давуса (Мінгелла), який розривається між почуттям любові до своєї господині та можливістю здобуття волі через прийняття християнства, вплив яких щораз зростає[5].
- Рейчел Вайс — Гіпатія з Александрії
- Макс Мінгелла — Давус, раб Гіпатії
- Оскар Айзек — намісник Орест
- Семмі Семір — єпископ і святий Кирило з Александрії
- Мануель Каучі — єпископ Теофіл з Александрії, дядько Кирила
- Ашраф Баргом — Амоній, параболан-чорноризник
- Майкл Лонсдейл — Теон з Александрії, батько Гіпатії і управляючий Александрійським мусейоном
- Руперт Еванс — єпископ Сінезій з Кірени
- Гамаюн Ешраді — Аспазіус, літній раб
Remove ads
Нагороди
- 2009 — 7 премій «Гойя»: найкращий оригінальний сценарій (Алехандро Аменабар, Матео Хіль), керівництво виробництвом (Хосе Луїс Есколар), операторська робота (Хаві Хіменес), робота художника (Гай Діас), костюми (Габріелла Пескуччі), грим та зачіски (Ян Сьюелл, Сюзанна Стокс-Мантон), спецефекти (Кріс Рейнольдс, Фелікс Берже)
- 2009 — 6 номінацій на премію «Гойя»: найкращий фільм, режисер (Алехандро Аменабар), оригінальна музика (Даріо Маріанеллі), жіноча роль (Рейчел Вайс), монтаж (Начо Руїс Капільяс), звук (Пітер Глоссоп, Гленн Фрімантл)
Remove ads
Реакція
Узагальнити
Перспектива
Релігійний антидифамаційний обсерватор[6] висловився негативно стосовно стрічки, яка «викликає ненависть до християн і підсилює хибні стереотипи стосовно Католицької Церкви».
Видання Кембриджського університету The Cambridge History of Science описало цей фільм як «показово анахронічний», особливо критикуючи зображену в фільмі фікцію відкриття Гіпатією закону вільного падіння та геліоцентричних орбіт планет Сонячної системи.[7]
Антоніо Мампасо, іспанський астрофізик та один із наукових радників фільму Агора, сумнівається, що Іпатія винайшла ареометр, інструмент, яким користуються й донині, та що її батько Теон Александрійський, разом з Іпатією, міг винайти астролябію.[8] Обидва інструменти було винайдено століттями раніше, тож за життя Гіпатії греки їх уже вживали.[9][10][11][12][13] Відсутні також докази, що історична Гіпатія коли-небудь вивчала геліоцентричну модель, запропоновану Аристархом Самоським[14] чи що вона коли-небудь знайшла якийсь доказ на підтвердження цієї гіпотези.[15][16]
Фільм вводить в оману стосовно долі Александрійської бібліотеки та життя Гіпатії.[15] Будь-які документи, що засвідчували б існування історичної Александрійської бібліотеки після народження Гіпатії, відсутні.[17] Фільм також наголошує, що Гіпатія була атеїсткою,[16] що безпосередньо суперечить історичному факту: вона була послідовницею неоплатонізму, вчення Плотіна, який вірив, що мета філософії — це «містичне єднання з божественним.»[16]
Роберт Баррон, американський римо-католицький священник, пише у своїй статті: «Гіпатія й справді була філософом і її справді замордував натовп у 415 р., але майже все інше з того, що розповідають Ґіббон, Саган і Аманабар, є неправдою».[18] Ірен A. Артемі, доктор богослов'я з Афінського університету, стверджує, що «цей фільм — хоча й начебто не виступаючи проти християнства — насправді зображує християн фундаменталістами, обскурантистами, неуками і фанатиками».[19] Схожі й зауваги атеїстичного блогера Тіма О'Ніла: «Знову й знову до історії додано елементи, відсутні в джерелах: руйнування бібліотеки, каменування євреїв у театрі, засудження Кирилом вчення Гіпатії за те, що вона жінка, геліоцентричний „прорив“ та гіпотетична арелігійність Гіпатії.»[15] Едвард Дж. Воттс, визнаючи емоційну силу фільму, критикує викривлення історії в ньому, як-от підміну філософських ідей науковими винаходами і відкриттями на догоду сучасній авдиторії, вигадані погрози Гіпатії через її стать та візуальне змішування монахів із екстремістами талібану, що знецінює саме життя Гіпатії та хибно характеризує пізніші століття.[20]
Remove ads
Акторський склад
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads