Адамович В'ячеслав Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адамович.

Адамович В'ячеслав Дмитрович (9 лютого 1981, Вершаці, Чигиринський район, Черкаська область — 9 лютого 2024, Міньківка, Бахмутський район, Донецька область) — старший сержант роти вогневої підтримки ЗСУ 30 окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Адамович В'ячеслав Дмитрович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	9 лютого 1981(1981-02-09) Вершаці, Чигиринський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	9 лютого 2024(2024-02-09) (43 роки) Міньківка, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна  (загинув у бою)
Поховання	Чернече
Національність	українець
Псевдо	«Буря», «Сява»
Військова служба
Роки служби	1999—2001; 2018; 2022—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	30 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України, Російсько-українська війна

Життєпис

Текст вилучений зі статті через підозру в порушенні авторських прав
Текст, що раніше перебував на цій сторінці, запідозрено в порушенні авторських прав на текст із таких джерел: https://www.vikka.ua/novini/zvilnyav-harkivshhynu-i-boronyv-bahmut-na-chygyrynshhyni-naviky-proshhayutsya-z-vijskovym/ Дата, коли було знайдено порушення: 13 червня 2025. Тому, хто повісив цей шаблон: На сторінку обговорення користувача, який розмістив цю статтю, варто додати повідомлення {{subst:nothanks cv|Адамович В'ячеслав Дмитрович|url=https://www.vikka.ua/novini/zvilnyav-harkivshhynu-i-boronyv-bahmut-na-chygyrynshhyni-naviky-proshhayutsya-z-vijskovym/.
До уваги користувача, який розмістив цю статтю Не редагуйте статтю зараз, навіть якщо ви збираєтеся її переписати. Дотримуйтесь вказівок нижче. Якщо власник авторських прав на зазначений вище матеріал дозволяє використовувати його на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, будь ласка, сповістіть про це на сторінці обговорення цієї статті. Якщо правовласником є ви, додайте на зазначеному вище ресурсі примітку: «Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах». Якщо дозволу на використання цього матеріалу немає, будь ласка, зробіть одне з двох: Напишіть хоча б гарний накид статті на цій підсторінці. Зверніть увагу: не треба копіювати текст, що порушує авторські права, на зазначену підсторінку й редагувати його. Якщо ви взялися за написання нової статті, не забудьте сповістити про це на сторінці обговорення. Залиште все як є, і тоді статтю буде вилучено. У випадку, якщо новий текст написано не буде, цю статтю буде вилучено через тиждень після появи цього попередження (детальніше див. документацію шаблону). Вихідний текст цієї статті з можливим порушенням копірайту можна знайти в історії змін. Зверніть увагу, що розміщення у Вікіпедії матеріалів, автор яких не надав явного дозволу на їхнє використання відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах, може бути порушенням законів про авторське право. Користувачів, які додають до Вікіпедії такі матеріали, може бути тимчасово позбавлено права редагувати статті. Попри все, ми завжди раді вашим оригінальним статтям. Дякуємо. Цю сторінку внесено до категорії Вікіпедія:Можливе порушення авторських прав.

Адамович В'ячеслав Дмитрович народився 9 лютого 1981 року, в селянській сім'ї^{[джерело не вказане 128 днів]}. Його батьки, Адамович Євдокія та Адамович Дмитро, були працівниками колгоспу. З ранніх років В'ячеслав був енергійним хлопчиною, який завжди допомагав матері в домашніх справах^{[джерело не вказане 128 днів]}. Він був товариським, веселим та чуйним хлопчиною. В'ячеслав від природи був міцним та витривалим хлопцем, тому завжди брав участь в різних спортивних змаганнях, захищаючи честь школи та рідного села. Зокрема, В'ячеслав постійно брав участь у футбольних та волейбольних турнірах. І вже тоді на футбольному полі він вирізнявся своєю непоступливістю та постійним бажанням до перемоги. Крім того, у шкільні роки В'ячеслав самотужки оволодів навиками перукаря, і чимало односельчан, а надалі товаришів по службі, зверталися до його послуг перукаря.^{[джерело не вказане 128 днів]}

Після цього, він, як і більшість ровесників, подався здобувати фахову освіту. Після завершення школи В’ячеслав вступив до Знам’янського професійно-технічного училища. Він навчався за спеціальністю «Повар». Після завершення навчання В'ячеслав поїхав до Одеси, де проходив практику за здобутою спеціальністю ^{[джерело не вказане 128 днів]}Осінню 1999 року В’ячеслава призвали на строкову службу до Збройних сил України. Його розподілили до десантно-штурмової бригади в місті Болград. Серед своїх товаришів по службі В'ячеслав здобув репутацію надійного солдата, за що отримав звання старшого сержанта. Навесні 2001 В’ячеслав завершив службу й повернувся додому.^[1]

Служба в лавах ЗСУ

Після смерті матері, біля міста Торецьк і восени 2019 року одружився з «коханням всього свого життя» Оксаною.^{[джерело не вказане 128 днів]}

із завзяттям

В'ячеслав За свою енергійність В'ячеслав отримав прізвисько «Буря», проте більшість називали його просто «Сява». За словами В'ячеслава, у той момент в нього промайнула думка, що його оберіг янгол-охоронець, адже смерть була дуже близькою.^{[джерело не вказане 128 днів]}

Після цього В'ячеслава та його хлопців вивели на певний час — влітку 2022 року В'ячеслав спочатку був на Чернігівщині, а потім його на місяць перекинули до Бородянки. У серпні 2022 року В'ячеслав знову повернувся до бойових дій&.^{[джерело не вказане 128 днів]}

^[2]

Після цього В'ячеслав отримав час на реабілітацію через нестерпний біль в ногах та спині. Залікувавши рани, у липні 2023 року В'ячеслав повернувся до бойових дій. Його підрозділ періодично стояв на захисті населених пунктів Васюківка та Міньківка.^{[джерело не вказане 128 днів]} Саме біля Міньківки В'ячеслав Адамович загинув 9 лютого від кульового поранення, на власний день народження.^[3]

У квітні 2024 року Україні вдалось повернути тіла близько 150 українських воїнів, серед них було тіло В'ячеслава. 30 квітня земляки з усіма почестями попрощалися з героєм.^{[джерело не вказане 128 днів]} В'ячеслав Адамович похоронений на місцевому цвинтарі у селищі Чернече.^[4]