Адарнасе II (цар Гереті)

Адарнасе (Атрнерсех) II (груз. ადარნასე, ? — 897) — цар Гереті у 897—943 роках.

Адарнасе II
Помер	943
Діяльність	член королівської родини
Суспільний стан	шляхтич[d][1]
Рід	Aranshahikd
Батько	Григорій Хамам
Діти	Ішханік

Життєпис

Походив з вірменської династії Араншахів. Син Грігор-Амама, царя Кавказької Албанії і Гереті. Після загибелі батька 897 року успадкував царський титул. Проте першим перестав використовувати в титулатурі термін «Кавказька Албанія», залишившись царем Гереті.

Підтримував монофізитів, тому здобув опору у вірменській апостольській церкві. Для зміцнення свого становища у протистоянні Адарнасе II, царя Картлі, пошлюбив представницю Таоських Багратіоні.

У 906 році після смерті брата Апулі приєднав його володіння — Шекінське (Чакінське) князівство до своїх володінь. Переніс свою столицю до Шекі. Тому часто саме державу Адарнасе II стали називати Чакі-Камбісена (остання частина є давньою назвою області Гереті). Водночас номінально визнав зверхність абхазького царя Костянтина III.

Невдовзі стикнувся з ворожою коаліцією у складі Квіріке I, еріставі Кахетії, та Джафара I, еміра Тбілісі. За цих обставин визнав зверхність Візантійської імперії. Натомість отримав титул патрикія.

У 915 році проти Гереті виступили війська Абхазії та Кахетії, які захопили більшість важливих фортець на півночі і в центрі. Знову змушений був визнати зверхність Абхазії, передавши Костянтину III фортеці Арічі і Гавазі, а місто Орчобі — Квіріке I.

У 920-х роках скористався з вторгнення Юсуфа з династії Саджидів до Кахетії, аби відвоювати втрачені землі та скинути абхазьку залежність.

Помер 943 року. Царський трон успадкував його син Ішханік.

Родина

Дружина — Динара, донька Адарнасе III, князя Тао.

Діти:

• Ішханік (?—951), цар Гереті