Адонц Микола Георгійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адонц.

Микола (Нікогайос) Георгійович Адонц (10 (22) січня 1871, Брнакот — 27 січня 1942, Брюссель) — вірменський історик і філолог, вірменознавець, візантолог.

Адонц Микола Георгійович
вірм. Նիկողայոս Գևորգի Ադոնց рос. Николай Георгиевич Адонц
Народився	10 (22) січня 1871[1][2]  Брнакотd, Зангезурський повіт, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1][2]
Помер	27 січня 1942(1942-01-27)[3][1][4] (71 рік)  Брюссель, Бельгія
Країна	Російська імперія  Бельгія
Діяльність	історик, вірменознавець, візантолог, філолог
Alma mater	Геворкянська теологічна семінарія[2] Східний факультет СПбДУd (1899)
Галузь	вірменознавство, візантологія, історія[5], філологія[5] і Armenian philologyd[5]
Заклад	Геворкянська теологічна семінарія Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] Вільний університет Брюсселя Byzantiond
Вчителі	Марр Микола Якович[2]
Відомі учні	Cyril Toumanoffd Panagiotis Charanisd
Адонц Микола Георгійович у Вікісховищі

Біографія

Народився у 1971 році в селі Брнакот, Вірменія. Початкову освіту отримав в школі при Татевському монастирі. Потім навчався в Духовній семінарії Геворкян в Ечміадзині і в 2-й класичній гімназії Тифліса. У 1894 році вступив на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, з наступного року паралельно відвідував заняття на факультеті східних мов, який закінчив у 1899 році з золотою медаллю. Був одним з учнів сходознавця М. Я. Марра^[6]. У 1899–1902 роках вивчав візантологію в університетах Мюнхена, Сорбони і Оксфорда^[7].

У 1903 році повернувся на Кавказ^[8], де вивчав грузинську мову і пізніше працював в Ечміадзинському сховищі давньовірменських рукописів^[6]. У 1908 році опублікував одну зі своїх найзначніших робіт «Вірменія в епоху Юстиніана». У 1909 році здобув ступінь магістра і став приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету^[8]. У 1916 році, захистивши роботу «Діонісій Фракійський і вірменські тлумачі», отримав ступінь доктора вірменської словесності і був обраний професором кафедри вірменської і грузинської словесності Санкт-Петербурзького університету^[8]. Цього ж року взяв участь в експедиції до Ечміадзину, потім в Муш і Ван^[6].

У 1920 році емігрував до Європи. Спершу жив у Лондоні, у 1921 році переїхав до Парижу. Він продовжував науково-дослідницьку роботу, друкувався у французьких і вірменських журналах. У 1930 році очолив кафедру вірменістики у Брюссельському вільному університеті і наступного року переїхав до Брюсселя. Основною темою його лекцій були вірмено-візантійські відносини. В ці роки у різних виданнях, зокрема, в журналі «Byzantion», з'явились його найкращі роботи. У 1940 році, коли Бельгію зайняли німецькі війська, Брюссельський університет припинив свою діяльність^[6].

27 січня 1942 року Микола Адонц помер у Брюсселі. Його рукописна спадщина була переправлена до Парижу і зберігалась в Комітеті допомоги вірменам, книги придбала вірменська колонія Брюселля^[6].

Наукові праці

Є автором близько 120 досліджень, серед яких найбільш відомі^[7]:

• «Вірменія в епоху Юстиніана» (1908),
• «Діонісій Траційський і вірменські тлумачі» (1915),
• «Критична історія Вірменії» (завершений 1-й том).

Автор джерелознавчих статей, в яких досліджуються твори вірменських істориків Мовсеса Хоренаці, Фавстоса Бузанда, Корюна^[9].