Адірович Еммануїл Ілліч

Еммануїл Ілліч Адірович (нар. 24 серпня 1915 — 10 вересня 1973) — радянський фізик-теоретик в галузі фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук, член АН УзРСР^[2][3]. Автор понад 200 наукових праць.

Адірович Еммануїл Ілліч
Народився	24 серпня 1915(1915-08-24)  Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	10 вересня 1973(1973-09-10) (58 років)  Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Боткінське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	МДУ
Галузь	фізика, теоретична фізика[1] і фізика твердого тіла[1]
Заклад	Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Вавилов Сергій Іванович
Вчителі	Вавилов Сергій Іванович

Біографія

Народився 24 серпня 1915 року в Мелітополі. У 1940 році закінчив Московський державний університет. Після цього протягом 22 років працював у Фізичному інституті імені П. М. Лебедєва АН СРСР. 1949 року здобув ступінь доктора фізико-математичних наук. Із 1963 року професор Фізико-технічного інституту АН УзРСР.

Помер 10 вересня 1973 року в Ташкенті. Похований на Боткінському цвинтарі^[3].

Дослідження

Є одним із засновників зонної теорії люмінесценції кристалів і діелектричної електроніки, передбачив і відкрив явище «холодного спалаху», побудував теорію оптронів і оптронних ланцюгів, відкрив ефекти аномально великих фотонапруг і аномально великих фотомагнітних напруг у напівпровідникових плівках, отримав точне рішення задачі про емісійні струми в діелектриці при термоелектронній та автоелектронній емісії з металу^[2][3].