Азарх-Опалова Євгенія Емануїлівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Азарх.

Євгенія Емануїлівна Азарх-Опалова (10 жовтня 1900, Рига^[2], за іншими даними — Білий, Тверська губернія^[3], Російська імперія — 12 грудня 1985, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська акторка театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1969).

Євгенія Емануїлівна Азарх-Опалова
у фільмі «Королева бензоколонки»
у фільмі «Королева бензоколонки»
Народилася	10 жовтня 1900(1900-10-10)[1]  Рига, Російська імперія
Померла	12 грудня 1985(1985-12-12)[1] (85 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Роки діяльності	1921–1985
IMDb	ID 0649043
Нагороди та премії

Життєпис

Народилася 10 жовтня 1900 року в Ризі. У 1921 році закінчила акторський факультет Театрального інституту в Петрограді. У 1920-х роках грала у Молодіжному театрі та театрі Книги у Петрограді. З 1930-х років — актриса театру імені Лесі Українки та Кіностудії імені Довженка у Києві. Була нагороджена орденом «Знак Пошани».

Померла 12 грудня 1985 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі (стара територія, ділянка № 1)^[4].

Чоловік — Леонід Корецький (1897—1980)

Фільмографія

• 1945 — Зигмунт Колосовський — фрау Пферке
• 1957 — Мораль пані Дульської — пані Дульска
• 1958 — Киянка — Свентицька
• 1959 — Коли починається юність — бабуся Анастасія
• 1959 — Це було навесні — Лідія Семенівна
• 1960 — Далеко від Батьківщини — епізод
• 1961 — З днем народження — секретар^[5]
• 1963 — Королева бензоколонки — викладач^[6]
• 1964 — Зірка балету — голова журі
• 1965 — Місяць травень — тітка Дуся^[7]
• 1968 — Помилка Оноре де Бальзака — мати Бальзака
• 1971 — Лада з країни берендеїв — королева-бабуся^[8]
• 1974 — Народжена революцією — Віра Леопольдівна
• 1974 — Совість — сусідка Волощука