Азімов Сарвар Алімджанович

Сарвар Алімджанович Азімов (20 травня 1923(19230520), місто Джизак, тепер Узбекистан — 1994, місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, письменник, дипломат, заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Доктор філологічних наук.

Азімов Сарвар Алімджанович
узб. Sarvar Alimdjanovich Azimov
Народився	20 травня 1923(1923-05-20)  Джиззак, Q21638825?, Самаркандська область, Туркестанська АРСР, РСФРР, СРСР
Помер	1994[1]  Ташкент, Узбекистан
Країна	СРСР
Національність	узбек
Діяльність	письменник
Alma mater	Національний університет Узбекистану
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Знання мов	узбецька
Партія	КПРС
Діти	Anvar Azimovd
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Азімов.

Життєпис

У 1946 році закінчив філологічний факультет Середньоазіатського державного університету.

У 1946—1949 роках — відповідальний редактор радіокомітету Узбецької РСР.

У 1949—1954 роках — науковий співробітник Літературного музею, завідувач сектору, заступник директора науково-дослідного інституту мови та літератури імені Пушкіна Академії наук Узбецької РСР.

Член КПРС з 1953 року.

У 1954—1955 роках — заступник завідувача, в 1955—1956 роках — завідувач відділу науки і культури ЦК КП Узбекистану.

У 1956—1957 роках — 1-й секретар правління Спілки письменників Узбекистану.

У 1957—1959 роках — міністр культури Узбецької РСР.

У 1959 — 27 травня 1969 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР.

Одночасно, в 1959 — 27 травня 1969 року — міністр закордонних справ Узбецької РСР.

20 травня 1969 — 17 жовтня 1974 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Лівані.

5 грудня 1974 — 11 липня 1980 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Пакистані.

У 1980—1988 роках — 1-й секретар правління Спілки письменників Узбекистану, секретар правління Спілки письмеників СРСР.

У 1988—1991 роках — міністр закордонних справ Узбецької РСР.

У 1990—1991 роках — член Президентської ради Узбецької РСР.

З 1991 року — на пенсії в місті Ташкенті.

Помер 23 лютого 1994 року в Ташкенті.

Творчість

П'єси

• «Кривавий міраж» (1964)
• «Я бачу зірки» (1966)
• «Драма століття» (1968)

Повісті та оповідання

• «Веселка» (1964)
• «Два серця — два світи» (1967).
• «Зіркоока» (1968).

Кіносценарії

• «Аркуш із блокнота» (у співавторстві з М. Рожковим) (1965)
• «Сини Вітчизни» (у співавторстві з М. Рожковим) (1968)

Нагороди

• орден Жовтневої Революції (1983)
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі
• Заслужений діяч науки Узбецької РСР (1973),
• Народний письменник Узбекистану (1983)